Розмах пристосувальної здатності до зміни інтенсивності освітлення у рослин коливається в широких межах. Відомий російський вчений Μ. К. Турський розробив шкалу, за якою розмістив деревні породи по мірі зменшення їх вибагливості до сонячної радіації:
модрина → береза сосна звичайна → осика (тополя тремтяча) → верба → дуб → ясен → клен вільха сіра→ ільмові (в'яз) → сосна кримська → вільха чорна → липа → граб → ялина → бук → ялиця.
Світло відіграє провідну роль у формуванні листків – фотосинтезуючого апарату рослин. Так, для рослин відкритих місць зростання в умовах високої інсоляції характерний високий вміст пігментів і ксероморфність листової структури. Остання проявляється у наступних анатомо-морфологічних ознаках листка:
• чітко виражена стовбчаста тканина;
• потовщені стінки епідермісу;
• товста листова пластинка;
• дрібні розміри клітин.
Інсоляція (від лат. insolo – виставляю на сонце) – опромінення земної поверхні сонячною радіацією, яке залежить від висоти стояння Сонця над горизонтом, висоти місцевості над рівнем моря, її експозиції. Виражається у кількості сонячної радіації на одиницю площі земної поверхні.
Ксероморфність (від грец. xeros – сухий) – сукупність морфологічних і анатомічних ознак, характерних для рослин посушливих умов зростання.
В той же час, в регіонах з меншою інсоляцією відмічається мезоморфний тип структури листка:
• тонка листова пластинка з відносно слаборозвинутою стовпчастою тканиною;
• великі розміри клітин;
• невелика кількість пластид і вмісту пігментів на одиницю поверхні листка.
Мезоморфність (від грец. mesos – середній, проміжний) – сукупність морфологічних і анатомічних ознак, характерних для рослин, що займають проміжне положення між посушливими та перезволоженими умовами зростання.
Підтвердженням цих закономірностей є результати визначення вмісту хлорофілу у 760 видів рослин, які ростуть в різних фізико- географічних зонах (рис. 3.6, табл. 3.6). Дослідженнями встановлено закономірне збільшення концентрації хлорофілу в листках рослин при переході від зон з меншою до зон з більшою інсоляцією. Так, у різних видів рослин тундрової зони Кольського півострову (низька інсоляція) листки мають різну будову, але, незалежно від виду, вони характеризуються мезоморфністю. З переміщенням на південь спостерігається поступова перебудова листового апарату в напряму ксероморфних ознак. Найчіткіше ці ознаки проявляються у рослин степів, напівпустель і високогір'я. В сухих саванах Західної Африки рослини зазвичай мають товсті (0,2 – 0,3 мм) листки з товстим, багатошаровим (5-10 шарів) мезофілом, високим вмістом стовпчастої тканини. У 80 % рослин цієї зони кількість клітин нижньої епідерми варіює від 1500 до 3000 і більше клітин на 1 мм2. Рослини характеризуються мікрофільністю (утворення дрібних листків) та збільшенням розсіченості листових пластинок.
Рис. 3.6. Кількість хлорофілу в листках рослин різних широт
(за І. О. Шульгіним, 1973)
Втім, не буває правил без виключень. У лісах помірної зони досить поширені такі рослини як копитняк європейський (Asarum еиrораеит), грушанка круглолиста (Pyrola rotundifolia), брусниця (Vaccinium vitis-idaea), чорниця (Vaccinium myrtillus), буяхи (Vaccinium ulignosum), мучниця (Arctostaphylos uva-ursi). Вони належать до тіньовитривалих рослин але, в той же час, їх листки мають ознаки, характерні для світлолюбних видів – товсті шкіряні листові пластинки, значну кількість пігментів (3-7 мг/дм2). Вважається, що ці види походять з субтропічних районів і, напевно, в процесі свого подальшого розселення на північ, зберегли окремі ознаки своїх пращурів. В той же час, в процесі адаптації, вони набули і рис, характерних для тіньовитривалих та тіньолюбних рослин.
Таблиця 3.6.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фітоекологія з основами лісівництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Реакція рослин на сонячну радіацію“ на сторінці 3. Приємного читання.
