Таким чином, вплив тварин на біогеоценоз включає багато факторів дії (рис. 10.8). Худоба, яку випасають, за своїми функціями у лучному біогеоценозі належить до біотрофів. При високій інтенсивності використання луків вона споживає значно більшу біомасу надземних пагонів лучних трав, ніж інші біотрофи луків. З'їдаючи надземні органи рослин, вона полегшує доступ сонячного проміння до поверхні грунту, що змінює кліматичні умови у приповерхневому шарі. Ефект від з'їдання трави подібний до ефекту від скошування травостою, але тваринам притаманне селективне споживання рослин. Вони, як правило, вибірково поїдають рослини одного виду, не зачіпаючи інших, тому при випасі, на відміну від скошування, тварини не знищують весь травостій. Після випасу на луках залишається більше малопридатних або зовсім непридатних для вживання видів рослин, що веде до зміни складу фітоценозів і, при відсутності належного антропогенного втручання, до деградації рослинного покриву.
Рис. 10.8. Дія випасу худоби на біогеоценоз
(за Н. Ellenberg, 1963)
Як і всі інші тварини, що входять до складу біоценозів, свійські тварини повертають з екскрементами частину енергії та речовини з'їденої трави. На екскрементах поселяються копрофаги, які прискорюють процес мінералізації екскрементів худоби. Подібні місця характеризуються підвищеним вмістом поживних речовин, особливо нітрогеном, і, відповідно, набором специфічних рослин. Але, незважаючи на це, загальним результатом випасання є зменшення запасу енергії і речовини на пасовищі, оскільки виніс енергії та речовини переважає над їх поверненням.
Копрофаги (від грецьк. kopros – послід, кал) – тварини, що живляться екскрементами. Серед безхребетних до цієї групи відносяться олігохети, комахи тощо. Серед хребетних – гризуни, зайцеподібні та деякі інші.
Суттєве вплив на стан фітоценозів має ущільнення грунту та витоптування рослин, зумовлені переміщеннями копитних тварин по пасовиську. На різних луках при однаковій інтенсивності випасу можуть спостерігатися різні ефекти. Це залежить від властивостей ґрунту і періоду випасу. Може відбуватися висушування помірно вологих грунтів і, як наслідок, збільшення кількості ксерофітів у рослинному покриві. У більш вологих місцях, внаслідок ущільнення грунту копитами тварин, різко зростає ймовірність заболочення території.
Вплив випасу худоби на стан фітоценозів для сухих природно- кліматичних зон має свої особливості. У степах він призводить до радикальної зміни рослинного покриву. В першу чергу, зникають великодернові злаки (ковила) та поширюються дрібнодернові (костриця). В подальшому, при збільшенні інтенсивності випасу, костриця також випадає із складу фітоценозу і поширюються дрібні напівчагарнички, такі як полин австрійський (Artemisia austriaca), а у південному степу на солонцюватих ґрунтах – полин сірий. Поряд з ними зустрічається молочай Сегієрів (Euphorbia seguierana). Ці рослинні угруповання змінюються єдиним панівним видом тонконогом бульбистим (Poa bulbosa). Він з часом також може замінитися однорічниками – лутигою татарською (Atriplex tatarica), споришем розлогим (Polygonum patulum), устели-полем пісковим (Ceratocarpus arenarius). Зміна рослинності, зумовлена випасом, у північному степу, де домінують кореневищні злаки та різнотрав'я, має свої специфічні риси та стадії, але загальна їх направленість процесів подібна – поява все менш вологолюбних рослин. В пустелях у досить екстремальних екологічних умовах зростають ксерофітні рослини, тому при інтенсивному випасі худоби зміни рослинності більш радикальні та швидкі, ніж у степу. Прикладом стадій деградації рослинного покриву може бути пустеля поблизу Аральського моря, де поетапно відбувалися наступні зміни:
• розвиток угруповань дернових злаків;
• розвиток псаммофітів;
• збільшення кількості ефемероїдів та літніх однорічних рослин;
• розселення великих багаторічних рослин і чагарників з колючками.
В будь-якій природній зоні випас худоби викликає ерозію грунтів, особливо тих, які мають легкий механічний склад. Так, у пустелях Середньої Азії появу піщаних барханів вчені пов'язують з інтенсивним випасом домашніх тварин кочовими народами. Знищення рослинності, порушення грунтового покриву призвело до виникнення у цій місцевості вітрової ерозії (дефляції), що визначається дією повітряного потоку (вітру) на поверхню грунту, в результаті чого ґрунтові частинки приходять в рух. Піщані бурі, які характерні для цього регіону, засипають і знищують на своєму шляху рослинні угрупування. Подібні бурі характерні для степових і пустельних регіонів. В Україні “пилові бірі” надзвичайної сили спостерігалися у степовій зоні у 1969 р. на розорених чорноземах у Кіровоградській, Запорізькій, Донецькій областях. Найбільше ерозійні процеси проявляються в гірських місцевостях, адже у горах будь-яке порушення грунтового покриву може призвести до його розмиву, утворення ярів, площинного змиву грунту. У Криму на яйлах протягом століть проводився сезонний випас худоби. Спочатку пастухи вирубали деревні породи і чагарники на паливо та для покращення кормових угідь, а тварини знищували їх поросль. Це призвело до утворення степоподібних рослинних угруповань, а місцями до появи зріджених фітоценозів. Поверхня яйл почала оголятися, а карстові процеси інтенсифікувались. Це, в свою чергу, призвело до втрати води через карстові порожнини та висушування територій. Відповідно, продовжувався процес ксерофітизації рослинності.
Таким чином, тваринництво і пов'язані з ним скошування трави та випас худоби – це важливий антропогенний фактор, який призводить до докорінних змін рослинних угруповань на значних територіях.
Рекреаційні навантаження
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фітоекологія з основами лісівництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вплив скошування рослин та випасання худоби на фітоценози“ на сторінці 2. Приємного читання.
