Розділ 41

— Раптовий серцевий напад, — сказала місіс Брюстер. — Як шкода! Генерал Неш віддано служив своєму народові. Світла пам’ять про нього назавжди лишиться в серцях друзів та знайомих.

Двоє румунів і досі тримали Неша за руки, наче той іще міг підскочити й вистрибнути у вікно.

— Повертайтеся до човна й чекайте на мене, — наказав їм Бун. — Мені ви більше не потрібні.

— Так, сер, — сказав Ейбл, поправив свою краватку й разом з Бейкером вийшов з кімнати.

— Коли ви викличете поліцію? — спитав Майкл.

— Через п’ять-десять хвилин.

— А коли вони тут з’являться?

— Години за дві. На час їхнього прибуття в тілі вже не залишиться слідів отрути.

— Киньте його на підлогу й розірвіть сорочку, — наказав Майкл. — Треба вдавати, ніби ми намагалися врятувати його.

— Так, сер.

— Щось мені кортіло пропустити чарчину віскі, — сказала місіс Брюстер. Вони з Майклом підвелись і пішли до бічних дверей, що вели до бібліотеки. — А-а, містере Бун, тут іще одне...

— Слухаю вас, пані!

— У всіх наших справах нам потрібен вищий рівень вправності й ефективності. На жаль, генерал Неш цього так і не второпав. Сподіваюся, ви зрозумієте.

— Так, пані, — відповів Бун — і залишився наодинці з убитим. Відсунувши стілець, він штовхнув тіло вправо, і воно з глухим стуком гепнулось на підлогу. Ставши навкарачки, голова служби безпеки розірвав генералову синю сорочку. Перламутровий ґудзик відскочив і покотився по підлозі. Спочатку він викличе поліцію, а потім вимиє руки. Йому потрібна гаряча вода, їдке мило та паперові серветки. Підійшовши до вікна, Бун глянув на дерева та фарватер річки Святого Лаврентія. Дощ та низькі хмари забарвили воду в сіро-сталевий колір. А річка текла на схід, до моря, і нею гуляли великі похмурі хвилі.