Розділ 36

— Берлін для них є вдалим місцем. Там наразі розташовано їхній комп’ютерний центр.

— І ми знаємо, де саме цей центр розміщується, — додав Джаґґер. — Вільний Рисак на ім’я Трістан установив місцезнаходження цієї будівлі. Вона в мертвій зоні колишнього Берлінського муру.

— Це все, що нам потрібно знати на даний момент. Дякую, що зайшов, Джаґґере. — Голліс відчинив двері крамниці. — Я буду підтримувати з тобою контакт.

— Ви знаєте, де мене знайти, — мовив Джаґґер, рушаючи до виходу. — А ще я хотів би знати, як там Ґабріел? З ним усе гаразд?

— Не турбуйся, — відповів Липа. — Ми захищаємо його.

— Я в цьому не сумніваюся. Просто знайте, що Вільні Рисаки й досі згадують про нього. Він дав нам відчуття, що не все ще пропало.

Джаґґер пішов, і вони залишилися наодинці. Благословенна Мати поправила футляр свого меча й почала ходити кімнатою.

— Він може розповісти своїм друзям про це місце. Отже, нам доведеться перевезти Мандрівника до іншої схованки.

— І це все, що ви збираєтеся робити? — спитав Голліс. — Хіба ми не будемо вдаватися до якихось дій стосовно здобутої інформації?

— Те, що відбувається в Берліні, нас не обходить.

— Якщо програма «Двійник» спрацює, то рано чи пізно всі уряди у світі запровадять її.

— Запровадження цієї технології є неминучим, — відповіла Благословенна Мати.

Голліс зосередив увагу на срібному медальйончику, що висів на його шиї, і приплив гніву змінив тон його голосу.

— Думайте, що хочете, робіть, що знаєте, — можете бігати по всіх усюдах, вимахуючи своїм мечем, але я не збираюся сидіти склавши руки. Я не дам цій сволоті з Табула перемогти.

— Мені від вас потрібен послух, містере Вілсон, а не ініціатива. Сліпий послух і безоглядна хоробрість.

— І саме тому ви організували мою поїздку, щоб я побачив тіло Віккі? — спитав Голліс.

Благословенна Мати холодно посміхнулася.

— Бачу, це не дало результату.

— Я хочу знищити людей, які вбили Віккі. Але я робитиму це по-своєму.

— Ви не знаєте історії Табула й Арлекінів. Ця війна триває тисячі років.