Розділ 21

— Я — Арлекін, як і ви, — сказала Майя. — А це означає, що ви не можете мною командувати.

Благословенна Мати підняла над головою свій меч, зробила ним круговий змах і встромила в підлогу.

— Ти робитимеш те, що звелю я. Ваші стосунки з Ґабріелом скінчено. Ти його більше не побачиш.

Майя повільно піднесла правицю. Це означає, що вона не збирається нападати. Потім витягла з піхов меч і притулила його до грудей, тримаючи вістрям догори.

— Зателефонуйте капітанові Фоулі завтра ж, і нехай він забере нас із цього острова. Я й далі захищатиму Ґабріела, а ви оборонятимете його батька.

— Про це не може бути й мови. Жодних компромісів. Ти підкоришся моїй владі.

— Ні.

— Ти переспала з Мандрівником і покохала його. І твоє почуття ставить його під загрозу. — Благословенна Мати підняла свого меча. — Знищивши страх у собі, я дістала змогу наганяти страх на інших. Я стала байдужою до власного життя, і тому всі мої вороги гинуть. Твій батько намагався навчити тебе цьому, але ти була надто впертою та свавільною. Може, мені вдасться змусити тебе до послуху...

Благословенна Мати виставила вперед ліву ногу. Це був граційний, відпрацьований рух — ніби початок танцю. І раптом ірландка-Арлекін кинулася в атаку, швидко та вправно орудуючи мечем. Вона рубала ним, робила випади, а Майя захищалася, відступаючи під нестримним натиском. Тремтливе полум’я свічок просякало темряву, а тишу прорізав брязкіт мечів.

Опинившись за кілька футів від вівтаря, Майя зробила кидок — як нирець у воду. Перекотившись через голову, вона уникнула нападу та з’явилася перед суперницею з протилежного боку.

Благословенна Мати поновила наступ, тиснучи Майю до стіни. Зробивши обманний рух, вона спіймала Майїн меч біля самого руків’я й вибила його з руки. Меч крутнувся в повітрі й упав посеред кімнати.

— Корися, — мовила Благословенна Мати. — Корися, інакше наслідки не змусять на себе довго чекати.

Майя вперто мовчала.

Без попередження ірландка чиркнула вістрям меча Майю по грудях і лівому передпліччю, потім відступила й порізала їй лівицю. Три рани нестерпно запекли, наче хтось торкнувся тіла розжареним залізом. Глянувши в очі Благословенної Матері, Майя збагнула, що наступний рух меча стане для неї смертельним. Вона мовчала, аж поки думка; сильніша за гордощі, не пронизала її свідомість.

— Я хочу востаннє побачитися з Ґабріелом.

— Ні.

— Я підкорюся. Але мені треба з ним попрощатися.