Розділ 14

— Вона намагається убезпечити себе, — відповіла Віккі.

Майя повернулася до центру молитовні.

— Якщо Ґабріелові поталанило вилетіти до Лондона в суботу, то, значить, він там уже протягом доби. Не сумніваюся, що він одразу ж пішов до монастиря Тайберн розшукувати свого батька. Липа казав, що Арлекінам ніколи не доводилося мати справу з цими черницями. Він і гадки не мав, що Метью Корріґан може в них переховуватись.

— І що нам робити?

— Липа гадає, що нам слід поїхати до Англії й допомогти Ґабріелові, знайти батька. Але виникають дві проблеми з документами. Через те що Ґабріел виріс поза Мережею, той фальшивий паспорт, який ми йому зробили, збігається з усіма даними, введеними у Велику машину. Це означає, що його паспорт «чистіший від чистого», і він, скорше за все, не матиме клопоту з представниками влади.

Віккі повільно кивнула.

— Але Табула, напевне, мають біометричну інформацію на мене й на Голліса.

— А ще вони мають інформацію на Майю, — додав Голліс. — Не забувайте: вона прожила кілька років у Лондоні в межах досяжності Мережі.

— Липа та я маємо змогу роздобути чисті, незасвічені документи після прибуття до Європи, але з нашими теперішніми паспортами було б надто небезпечно подорожувати літаком. Табула мають однодумців у багатьох силових відомствах. Якщо їм відомі наші фальшиві документи, то вони оголосять нас у розшук як терористів.

Голліс скрушно похитав головою.

— А яка ж друга проблема?

— Еліс Чен. Вона навіть паспорта не має. Ми ніяк не зможемо взяти її з собою на літак до Європи.

— Що ж нам робити? — спитав Голліс. — Кинути її тут?

— Ні. Не слід наражати церкву на небезпеку. Найкращій і найлегший план — це влаштуватися в готель, а потім, коли вона засне — піти.

Віккі така відповідь явно ошелешила, а Голліса — розсердила. «їм не дано мене зрозуміти», — подумала Майя. Саме про це тисячу разів говорив її батько: людині з вулиці ніколи не збагнути світобачення Арлекіна.

— Ти що, здуріла? — напустився на неї Голліс. — Еліс — єдиний свідок подій у Новій Гармонії. Якщо Табула дізнаються, що вона й досі жива, то неодмінно її вб’ють.

— Гаразд, є інший план. Але відтепер вам доведеться погодитися з тим, що всі рішення ухвалюватиму я або Липа.

Майя навмисне промовила ці слові різким і безкомпромісним тоном, але це зовсім не налякало Голліса. Подивившись на Віккі, він розсміявся.

— Зараз нам докладно пояснять, як жити далі й що нам робити.

— Липа домовився, що ми відпливемо до Англії на торговельному судні. Подорож через Атлантику забере приблизно тиждень, але це дасть нам змогу потрапити до країни без документів. Я захищатиму Еліс від Табула тут, у Нью-Йорку, але не зможу ввесь час охороняти її. Коли ми доберемося до Лондона, то зробимо їй усі потрібні документи й сховаємо її в надійному та безпечному місці.