Розділ 5

І тепер, попри довгі роздуми останніх днів, рабі Кьовеш не почувався ні на йоту ближчим до розуміння, що робити з інформацією, наданою Кіршем.

Він сумнівався, що Вальдеспіно чи аль-Фадл змогли прояснити для себе цю ситуацію краще. Троє богословів два дні тому спілкувалися телефоном, але ця розмова нічого не дала.

— Друзі! — почав Вальдеспіно. — Вочевидь, презентація пана Кірша викликає стурбованість… на багатьох рівнях. Я дуже радив йому зателефонувати мені та обговорити це додатково, але він мовчить. Зараз, гадаю, нам треба щось вирішувати.

— Я вже вирішив, — відказав аль-Фадл. — Ми не можемо сидіти склавши руки. Потрібно взяти ситуацію під контроль. Кірш широко відомий зневагою до релігії, і він оформить своє відкриття так, щоб завдати максимального удару майбутньому віри. Потрібно діяти на випередження. Самим заявити про це відкриття. Негайно. Треба подати його в такому світлі, щоб воно якомога менше зашкодило вірянам у духовному світі.

— Я розумію: нам потрібно зробити публічну заяву, — сказав Вальдеспіно, — але, на жаль, не можу уявити, як подати таке без загрози. — Він важко зітхнув. — Також проблема полягає в тому, що ми дали обіцянку панові Кіршу зберігати його таємницю.

— Правда, — відгукнувся аль-Фадл. — Мене теж турбує ця обіцянка, однак нам потрібно обирати менше зло і діяти заради більшого добра. Під ударом ми всі: мусульмани, юдеї, християни, індуїсти — усі релігії; і, зважаючи, що віра кожного з нас дає людині засадничу істину, яку намагається підірвати пан Кірш, ми зобов’язані подати цей матеріал так, щоб не стривожити наших громад.

— Боюся, такого розумного способу не існує, — мовив Вальдеспіно. — Якщо ми розглядаємо можливість публічно розповісти про заяву Кірша, то єдиний життєздатний спосіб у такому разі — посіяти сумнів у його відкритті, дискредитувати його до того, як він проголосить те, що зібрався.

— Едмонд Кірш? — відгукнувся аль-Фадл. — Блискучий науковець, який ніколи не помилявся? Хіба ми всі разом не були на зустрічі з ним? Його презентація дуже переконлива.

Вальдеспіно буркнув:

— Не більше, ніж заяви Ґалілея, Бруно чи Коперника свого часу. Релігії вже бували в такій ситуації. Просто наука знову стукає в наші двері.

— Але ж на значно глибшому рівні, ніж відкриття у фізиці чи астрономії! — вигукнув аль-Фадл. — Кірш ставить під сумнів самі основи — корінь того, у що ми віримо! Звичайно, можна пригадати історію, та не забувайте: попри всі старання вашого Ватикану, такі люди, як Ґалілей, зі своїми твердженнями зазвичай перемагали. І з Кіршем буде те саме. Цього не відвернути.

Запала похмура тиша.

— Мій погляд на ситуацію простий, — сказав Вальдеспіно. — Я був би радий, коли б Едмонд Кірш не робив цього відкриття. Боюся, ми не готові мати справу з його висновками. І, на моє глибоке переконання, краще, коли б ця інформація не побачила світу. — Він ненадовго замовк. — Водночас я вважаю, що все в нашому світі відбувається за Божим задумом. Може, нашими молитвами Бог звернеться до пана Кірша й переконає його не оприлюднювати свого відкриття.

Аль-Фадл пирхнув:

— Не думаю, що пан Кірш — така людина, яка здатна почути голос Божий.

— Може, й так, — сказав Вальдеспіно. — Однак чудеса відбуваються кожного дня.

Аль-Фадл палко заперечив:

— З усією повагою — але хіба що ви будете молитися, щоб Бог ударив Кірша блискавкою до того, як він проголосить…

— Панове! — втрутився Кьовеш, намагаючись розрядити напругу, що починала наростати. — Не гарячкуймо. Нам немає необхідності просто зараз домовлятися. Пан Кірш сказав, що свою презентацію влаштує через місяць. Чи не варто було б мені запропонувати, щоб ми зараз подумали над цією справою кожен окремо, а потім переговорили за кілька днів? Можливо, нам на думку спаде правильний план дій.

— Це мудро, — відповів Вальдеспіно.