Розділ 64

——

Тим часом за сорок п’ять кілометрів від них Моніка Мартін стояла перед задиханим Сурешем Бхаллою, який, прибігши, тицьнув їй у руки мобільний телефон.

— Довго розказувати… — видихнув Суреш, — але тобі треба побачити цей текст, який отримав єпископ Вальдеспіно!

— Як?! — Мартін ледь не впустила телефон. — Це — телефон єпископа?! Блін, та як же ти…

— Не питай. Просто прочитай.

Стривожена Мартін поглянула на екран, почала читати — і зблідла.

— Боже мій, єпископ Вальдеспіно…

— Небезпечний! — видихнув Суреш.

— Але… цього не може бути! Хто це писав єпископові?!

— Прихований номер, — відказав Суреш. — Намагаюсь ідентифікувати.

— А чому Вальдеспіно не видалив це повідомлення?

— Не знаю, — сухо промовив Суреш. — Легковажність? Самовпевненість? Я спробую відновити видалені повідомлення, щоб з’ясувати, з ким листувався Вальдеспіно, але просто зараз мав тобі це показати — тобі потрібно негайно зробити заяву щодо Вальдеспіно.

— Ні, я цього не робитиму! — вигукнула Мартін, яка ще не встигла отямитися. — Палац такої інформації не оприлюднює!

— Ні, це потрібно — а то її скоро оприлюднить хтось інший! — Суреш швидко пояснив, що влізти в телефон Вальдеспіно його спонукав лист [email protected] — інформатора, який дописує на ConspiracyNet; а якщо ця людина й далі діятиме так само, то недовго триматиме в таємниці єпископове повідомлення.

Мартін заплющила очі, намагаючись уявити, як світ зреагує на неспростовний доказ того, що католицький єпископ, особа, наближена до іспанського короля, безпосередньо причетний до зради й сьогоднішнього вбивства.

— Сурешу! — прошепотіла Мартін, поволі розплющуючи очі. — Мені треба з’ясувати, хто такий цей Монте. Зможеш?

— Спробую… — не надто обнадійливо відказав Суреш.

— Дякую! — Мартін віддала йому телефон і побігла до дверей. — І не забудь, скинь мені скриншот цього повідомлення!

— Ти куди? — гукнув навздогін Суреш.

Моніка Мартін нічого не відповіла.