Розділ 63

Гість, який виявився бороданем в окулярах у тонкій металевій оправі, поважно кивнув.

— Дякую. По-перше, маю сказати, що я особисто був знайомий з Едмондом. Маю надзвичайну повагу до його інтелекту, творчого мислення, відданості справі прогресу й новацій. Його вбивство стало жахливим ударом по науковій спільноті, і, сподіваюсь, після цього боягузливого злочину інтелектуали світу об’єднають зусилля проти небезпек фанатизму, упередженого мислення, проти тих, хто насильством, а не фактами й доказами намагається захищати свої переконання. Я всією душею надіюся, що чутки, ніби хтось сьогодні намагається все ж донести відкриття Едмонда до людей, правдиві!

Ленґдон поглянув на Амбру:

— Певне, це про нас!

Вона кивнула.

— Багато людей солідарні з вами в цих сподіваннях, докторе Беннетт, — мовила ведуча. — Чи не могли б ви розповісти нам, що саме ви думаєте: яке може бути відкриття Едмонда Кірша?

— Як спеціаліст із питань космосу, — продовжив доктор Беннетт, — відчуваю, що треба почати з загального твердження… яке, мені здається, Едмонд Кірш би оцінив. — Учений подивився просто в камеру. — Коли мова заходить про позаземне життя, — почав він, — то в цій царині існує безліч псевдонаукових ідей, теорій змови і просто шалених фантазій, які заважають чітко й правильно бачити суть. Тож, аби не було непорозумінь, кажу одразу: кола на полях зроблені людьми спеціально. Відео розтину інопланетян — це фальшивка. Жодній корові інопланетяни шкоди не завдавали. Розвелльська летюча тарілка — це урядовий метеозонд під назвою проект «Моґул». Єгиптяни збудували Великі піраміди без позаземних технологій. І головне, всі повідомлення про викрадення інопланетянами виявилися нахабною брехнею.

— Як ви можете бути цього певні, докторе? — спитала ведуча.

— Річ у простій логіці, — дещо роздратовано мовив професор, розвертаючись до неї. — Форма життя, якій вистачило розуму пересуватися на відстані багатьох світлових років у міжзоряному просторі, не дізнається нічого нового, оглядаючи задній прохід якого-небудь канзаського фермера. Так само подібній формі життя не потрібно набувати вигляду рептилій, хитрощами потрапляти в уряди держав і захоплювати владу над планетою. Формі життя, яка змогла долетіти до Землі, не були б потрібні тонкощі й хитрощі, аби захопити владу над нами.

— Звучить дуже тривожно! — нервово розсміялася ведуча. — А як це пов’язане з вашими думками щодо відкриття містера Кірша?

Чоловік важко зітхнув.

— На моє серйозне переконання, Едмонд Кірш збирався оголосити, що знайшов чіткий доказ того, що життя зародилося в космосі.

Ленґдон одразу відчув скептицизм, знаючи ставлення Кірша до теми позаземного життя на Землі.

— Дивовижно, а чому ви так гадаєте? — запитала ведуча.

— Космічне походження життя — це єдине раціональне пояснення. У нас уже є неспростовні докази, що планети можуть обмінюватися матерією. У нас є зразки з Венери й Марса, а також сотні зразків, джерело яких ми точно назвати ще не можемо, які свідчать на користь того, що життя у формі мікробів потрапило на Землю з метеоритами й тут еволюціонувало.

Ведуча кивнула, уважно його слухаючи.

— Але чи ця теорія про мікробів, які потрапили на Землю з космосу, не є вже відомою кілька десятиліть, але без доказів? Як, на вашу думку, такий геній, як Едмонд Кірш, міг би довести її, адже ця теорія належить радше до царини астробіології, а не комп’ютерних наук?

— Ну, це доволі логічно, — відказав доктор Беннетт. — Найкращі астрономи вже десятиліттями попереджали людство, що єдина можливість довготривалого виживання для нас полягає в тому, щоб залишити цю планету. Земля вже пройшла половину свого життєвого циклу, а Сонце колись перетвориться на червоного гіганта й поглине нас. Якщо, звичайно, ми переживемо ближчі загрози зіткнення з велетенським астероїдом чи великого вибуху гамма-променів. Для цього ми вже плануємо зовнішні поселення на Марсі, а потім можна буде переселитися в глибший космос, шукаючи для себе нову планету. Звичайно, то був би масштабний план, і якби ми знайшли спосіб якось простіше забезпечити собі виживання, то одразу зайнялися б його втіленням.

Доктор Беннетт ненадовго замовк.

— І, можливо, існує простіший спосіб. От якби ми змогли запакувати людський геном у маленькі капсули й відправити мільйони їх у космос, сподіваючись, що котрась десь проросте й дасть людству життя на іншій планеті? Такої технології ще не існує, але ми розглядаємо й цю стратегію виживання людства. І якщо ми, люди, думаємо над таким «засівом життя», то й більш розвинені форми життя також могли так чинити.