TextBook Крім нерівного рельєфу, дах також охороняли ґаудівські димарі, схожі на якісь футуристичні шахові фігури — вартових у шоломах, які, подейкують, справили таке враження на режисера Джорджа Лукаса, що він на цей взірець зробив шоломи своїх страшних штурмовиків у «Зоряних війнах».
Діас обвів оком близькі будівлі, шукаючи місця для посадки, аж тут раптом помітив дещо на даху Каси Міла.
Серед великих фігур стояла маленька постать.
Хтось тримався за поруччя на краю даху, якась людина в білому, яскраво підсвічена прожекторами знизу. На мить це видовище нагадало Діасові, як він бачив Папу Римського на балконі над площею Святого Петра, коли понтифік звертався до людей.
Але то був не папа.
То була красива жінка в дуже знайомій білій сукні.
——
Амбра Відаль за прожекторами нічого не бачила, але чула лопотіння вертольотного гвинта й розуміла: часу обмаль. У відчаї жінка перехилилася через поруччя й спробувала докричатися до юрби внизу.
Але її слова потонули у звуках двигуна.
Вінстон передбачав, що прожектори медіакомпаній разом з відеокамерами наведуться на Амбру, щойно вона опиниться на краю даху. І справді, саме це й сталось — однак Амбра бачила, що план Вінстона зазнає краху.
«Вони мене не чують!»
Дах Каси Міла був занадто високий, а внизу стояли шум і галас. Ще й зараз усе перекривало гудіння гвинтокрила.
— Мене не викрадали! — знову крикнула Амбра на весь голос. — Заява з палацу щодо Роберта Ленґдона — хибна! Я — не заручниця!
«Ви — майбутня королева, — кілька хвилин тому нагадав їй Вінстон. — Якщо ви накажете припинити це полювання, то всі зупиняться. Якщо зробите якусь заяву — сплутаєте їм усі карти. Ніхто не знатиме, кого слухати!»
Амбра розуміла: Вінстон має рацію, але її слова тонули в галасі юрби й лопотінні гвинта.
Раптом з неба пролунало оглушливе виття. Амбра відсахнулася від поруччя. Вертоліт підлетів і завис у повітрі просто перед нею. З широко відчинених дверцят на неї дивилися два знайомі обличчя — агенти Фонсека й Діас.
Амбра жахнулася: агент Фонсека підняв якийсь пристрій, націливши його просто на її голову. На мить Амбру паралізувала химерна думка: «Хуліан хоче моєї смерті. Я не народжу йому спадкоємця. Єдиний спосіб урятуватися від наслідків цих заручин — убити мене!»
Амбра, хитаючись, відступила далі від того страшного предмета, стискаючи в одній руці телефон Едмонда, а другою намагаючись утримати рівновагу. Але там, де вона очікувала відчути під ногою твердий цемент, виявилося провалля. Звиваючись усім тілом, Амбра намагалася втриматись на ногах — але не змогла і впала на бік на коротких сходах.
Вона врізалася в цементну підлогу лівим ліктем — а тоді й усім боком. Однак болю Амбра Відаль не відчувала. Уся її увага була прикута до того, що вилетіло з її руки, — бірюзового телефона Едмонда.
«Боже мій, ні!»
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Джерело» автора Ден Браун на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 60“ на сторінці 2. Приємного читання.