TextBook Будівля була такого розміру, якого можна було б очікувати в Мадриді чи Парижі. Авіла все життя прожив у Севільї, але зроду не чув про оцей собор у чистому полі. Що ближче вони під’їжджали, то дивовижніше видовище відкривалось очам. Масивні бетонні стіни давали храму такий захист, який Авіла бачив лише у Ватикані.
Марко з’їхав із дороги на короткий під’їзний шлях до собору. Перед ними постала висока кована брама. Марко вийняв із бардачка заламіновану картку й поклав на приладовий щиток.
Підійшов охоронець, подивився на картку, зазирнув у машину й побачив Марка.
— Bienvenidos, — привітно мовив він. — ¿Qué tal, Marco?[58]
Марко потиснув руку охоронцеві й познайомив його з адміралом Авілою.
— Ha venido a conocer al papa[59], — пояснив Марко.
Охоронець кивнув, помилувався медалями на кітелі Авіли й махнув рукою: проїжджайте! Брама відчинилась, і в Авіли виникло відчуття, ніби він опинився в середньовічній фортеці.
На готичному соборі перед ними височіло вісім шпилів, по триповерховій дзвіниці на кожному. Три масивні бані вінчали центральну частину споруди, облицьованої темно-коричневим і білим каменем, який надавав собору на диво сучасного вигляду.
Авіла подивився на під’їзний шлях, який розгалужувався, утворюючи три паралельні дороги, обсаджені пальмами. На його здивування, на території, куди не кинь оком, стояли сотні припаркованих машин — розкішні седани, розвалені автобуси, заляпані багнюкою мопеди… усе, що тільки можна собі уявити.
Марко проминув їх усі, прямуючи просто до головного двору, де його побачив охоронець, поглянув на годинник і показав на вільне місце для паркування — вочевидь, спеціально зарезервоване для них.
— Ми трохи спізнилися, — сказав Марко. — Ходімо швидко всередину.
Авіла хотів був щось відповісти, але слова застрягли в нього в горлі.
Він саме побачив вивіску на церкві:
Iglesia Católica Palmariana
«Боже мій! — здригнувся Авіла. — Я чув про цю церкву!»
Він подивився на Марка, намагаючись заспокоїти серце, яке шалено калатало.
— Це ваша церква, Марку? — намагався витримати якомога рівніший тон Авіла. — Ви… пальмаріанин?
Марко всміхнувся.
— Ви так вимовляєте це слово, наче то якась хвороба. Я — просто вірний католик, який вважає, що Рим збочив з істинного шляху.
Авіла знову поглянув на храм. Дивна заява Марка про знайомство з папою тепер стала зрозуміла. «Папа тут, в Іспанії»…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Джерело» автора Ден Браун на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 48“ на сторінці 2. Приємного читання.