TextBook — Схуд? — засміявся він. — Хто б мені це казав!
— А я не занадто худа!
— Але на межі. — Едмонд підморгнув Амбрі, побачивши на її обличчі обурення. — А що блідий, так я благаю — я ж комп’ютерник, який цілий день сидить у світлі рідкокристалічного екрана!
— Ну але ж тобі за два дні звертатися до всього світу, то здоровий колір обличчя не завадить. Або завтра ж виходь гуляти — або винайди такий екран, перед яким можна засмагати!
— Непогано придумано! — справді оцінив її думку Едмонд. — Ти маєш це запатентувати! — Він розсміявся й повернувся до суті справи. — То порядок дій у суботу ввечері тобі зрозумілий?
Амбра кивнула, глянувши на аркуш зі сценарієм.
— Я запрошую людей до цієї зали, потім усі йдемо в оцю, дивимося там твоє вступне відео, а потім ти магічно з’являєшся отам біля кафедри, — вона показала на передню частину зали. — І там, біля кафедри, виголошуєш.
— Саме так, — погодився Едмонд. — Тільки плюс іще одна дрібниця, — він усміхнувся, — це буде така радше інтермедія — можливість для мене привітатися з гостями особисто, дозволити їм розслабитись, а тоді трохи підготувати їх до наступної половини вечора — мультимедійної презентації, яка пояснить моє відкриття.
— То опис відкриття теж буде в записі? Як і вступ?
— Так, я лише кілька днів тому його завершив. Ми — люди візуальної культури, тож мультимедіа більше захоплює нас, ніж лекція якогось ученого.
— Ти не просто «якийсь учений», — зауважила Амбра, — але погоджуся. Не можу дочекатися, коли ж побачу!
Амбра знала: з метою безпеки презентація Едмонда записана на його особистих, надійних віддалених серверах. Усе буде транслюватися на музейну систему проекторів із мережі.
— Коли будемо готові до другої половини, хто активує презентацію: ти чи я? — спитала вона.
— Я зроблю це сам, — сказав він, виймаючи телефон. — За допомогою цього. — Він показав свій великий смартфон у бірюзовому чохлі з мозаїкою Ґауді. — Це все — частина шоу. Просто наберу свій віддалений сервер із зашифрованим зв’язком…
Едмонд натиснув кілька кнопок, почувся один гудок — і телефон з’єднався.
Пролунав комп’ютеризований жіночий голос: «ДОБРИЙ ВЕЧІР, ЕдмонДЕ. ОЧІКУЮ НА ВАШ ПАРОЛЬ».
Едмонд усміхнувся.
— І тоді на очах у всього світу я просто наберу свій пароль у телефоні, і моє відкриття буде показано в нашому театрі тут — і водночас в усьому світі!
— Як ефектно! — щиро відгукнулася Амбра. — Тільки головне пароль не забути.
— Так, це було б незручно, правда.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Джерело» автора Ден Браун на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 27“ на сторінці 2. Приємного читання.