РОЗДІЛ 42

— Він зараз його прикінчить, — сказав Бернард.

Дрога відкинув палицю. Вона приземлилася на камінь з кількома ударами.

— Я не забув Лиса, — сказав він, його голос був тихим. Потім широко розвів руки, і з тією ж нерухомою усмішкою почав наближатися до марата.

Ацурак зблід, але теж розвів свої руки, обходячи Дрогу. Він рухався обережно, і чимось нагадував своїх хедбанів, а тоді стрибнув, цілячись ногами у груди Дроги.

Дрога витримав удар, хоча й зупинився, але його руки метнулися до щиколотки Ацурака і схопили одну ногу, перш ніж той зміг відскочити. Ацурак почав падати головою вниз, а Дрога напружив плечі, рухаючи руками.

Щось у нозі Ацурака хруснуло з потворним звуком. Він упав, але вдарив здоровою ногою по гомілці Дроги. Нога вождя гарпів вийшла з-під нього, і він впав на ворога.

Таві одразу зрозумів, що Ацурак перебуває у невигідному становищі, надто безнадійному, щоб викрутитись з нього. Перевага простої фізичної сили була занадто помітною, і закінчення поєдинку було лише питанням часу. Руки Дроги зімкнулися на горлі Ацурака, який в свою чергу охопив горло Дроги, але Таві розумів, що це буде даремне зусилля.

Таві дивився на битву — аж раптом щось привернуло його увагу, ледь помітний рух поблизу. Він глянув навколо і побачив, що всі марати зосереджені на поєдинкові, спостерігаючи за перебігом подій своїми світлими очима. Хашат ледь не задихалась від хвилювання, і хоч її очі були широко розкриті, вона перестала звертати увагу на оточення.

У противагу Хашат Скагара, головний вовк, як побачив Таві, зробив крок назад, щоб вийти з поля її зору. Він повернувся за її спиною, і Таві побачив, що один з воїнів-вовків узяв стрілу і вмочив її наконечник у невелику глиняну банку, а потім передав Скагарі разом з коротким маратським луком. Швидко повернувшись, головний вовк вклав стрілу і підняв лук.

— Дрога! — закричав Таві. — Обережно!

Голова Дроги повернулася до Таві, а потім погляд метнувся до Скагари. Дрога перекотився і виставив тіло Ацурака між собою і потенційним убивцею.

Таві побачив, що Ацурак з останніх сил потягнувся до алеранського кинджала з золотим покриттям на його поясі і вдарив ним по руці Дроги. Вождь гарпів скрикнув і відкинув Ацурака від себе. Той перекотився кілька разів і закричав.

— Вбити їх! — Очі його палали. — Перебити їх, як Лисів! Всіх до одного!

Дрога заревів і піднявся, прямуючи до Ацурака.

Без вагань Скагара вистрілив отруєною стрілою. Таві побачив блиск на короткій відстані і стріла увійшла в руку Дроги з м'яким звуком. Вождь гарпів осів вниз.

Хашат повернулася, її шабля, зблиснувши на сонці, перерізала лук Скагари та горло вождя вовків одним ударом, відправивши його заливати землю кров'ю.

Двір перетворився на хаос. Птахи-хедбани Ацурака закричали, коли він крикнув до них і показав рукою на Дрогу. Вони націлилися на вождя гарпів. У той же час гарп Дроги посунув вперед, щоб захистити свого хазяїна. За стіною, де настала тиша, знову почулися крики і шум. Загін Хашат кинувся вперед, до упалого Дроги, а воїни Ацурака оточили свого вождя.

Кульгавий скрикнув і міцно схопив Таві за одежу.

— Ніж! — закричала Амара. — Треба забрати кинджал! — Курсор почала рух вперед, але зупинилася, побачивши раптовий ліс списів воїнів-маратів і дзьобів хедбанів, очі яких блистіли тією ж темною смертю, що й наконечники списів біля них. Алеранці знову зімкнули стрій після того як Бернард схопив руки сестри і Амари і відтягнув їх до казарм.

Кульгавий крикнув і повернувся, щоб слідувати за Бернардом, бездумно потягнувши Таві за собою.