РОЗДІЛ 42

— Я думаю, що вашому племінникові вдалося дізнатися про маратів більше, ніж всій розвідувальній службі Корони, стедгольдер.

Таві кивнув.

— Вони, е-е, з'їдають своїх ворогів. Усіх, хто з'являється серед них без дозволу, вони вважають ворогами. — Він кашлянув. — Напевне тому їх важко вивчати.

Амара похитала головою.

— Якщо ми виберемося звідси живими, мені буде цікаво послухати, як сталося, що вас не з'їли, і як ви привели ще одну орду маратів, щоб врятувати долину.

Кульгавий видав низький боязкий звук-попередження. Таві подивився на Фода, але той уважно дивився у напрямі стіни.

У пролом стіни в'їхали на конях кілька високих вершників. Таві відразу впізнав Хашат, з її блідою гривою, що розвівалася на вітрі, хоча свіжа кров забризкала волосся, верхню частину тіла і шаблю. Таві пояснив Амарі та його дядькові, хто вона.

— Вождь? — перепитав Бернард зневажливим тоном. — Але вона жінка. І не носить латів.

Амара тихо присвиснула.

— Орли на поясі означають королівську гвардію. Якщо вони справжні, вона, мабуть, була у тій орді, яка перемогла Принца Септімуса.

— Вона досить приємна, — сказав Таві. - І хоч не наважується прямо протистояти Ацураку, має вплив на Дрогу. Я думаю, що вони дружать.

Марати біля воріт розступилися, щоб дозволити пройти вождеві з парою звірів біля нього. Довгий, чистий поріз виділявся на блідій шкірі грудей темно-червоною смугою. Чоловік оглянувся навколо і ляснув зубами, показуючи довгі вставні ікла свого клану.

— Скагара, — Таві пояснював далі. - вождь клану Вовка. Він любить задиратися.

Хашат спішилась і попрямувала до Скагари. Вона пройшла весь шлях з небезпечною маленькою усмішкою на обличчі. Скагара відступив убік, коли вона зупинилася біля нього. Він показав Хашат зуби, а вона навмисне поглянула на поріз на його грудях. Потім повернулася лицем до Ацурака і Дроги, склавши руки, однак її заляпана кров'ю рука залишилася біля шаблі. Скагара подарував їй похмурий погляд а потім повернувся теж.

Дрога оперся на палицю і чекав, дивлячись вниз. Ацурак стояв і теж не рухався, вільно тримаючи спис однією рукою. Тиша та наростання напруженості продовжувалися. Тільки ворони продовжували шуміти, каркаючи поза стінами.

— Чого вони чекають? — запитала Амара у Таві.

— Сонця, — пояснив Таві. — Дрога сказав мені, що вони завжди чекають на появу сонця, щоб почати випробування кров'ю і суд. — Він подивився на стіну, оцінюючи кут від тіні. — Я думаю, вони припускають, що бій не займе багато часу.

Ранкове сонце незабаром заглянуло у двір, піднявшись вище. Лінія тіні, що повзла по дворі від частини неушкодженої стіни, прокотилася з заходу на схід, у бік двох головних маратських вождів.

Дрога підняв голову, коли сонячне світло торкнулося кінця його палиці. Він кивнув, опустив її і просунув на Ацурака.

Вождь клану хедбана перехопив спис, описав ним коло, повів плечима і пішов до Дроги обережною котячою ходою. Він швидко перемістився і подав кінець списа вперед, намагаючись вразити суперника, але Дрога відбив удар одним кінцем палиці, а іншим націлився у голову Ацурака.