РОЗДІЛ 25

— На хорто, — сказав марат.

— Що таке хорто?

— У ваших людей немає такого слова.

Таві похитав головою.

— Не розумію.

— Твої люди ніколи не розуміють, — сказав він беззлобно. — Навіть не намагаються.

— Що ви маєте на увазі?

— Те що сказав. — Марат повернув голову вперед, і пригнувся, щоби проїхати під низькою гілкою. Гарп подався трохи вбік, і лише тоді гілка пройшла над головою марата не далі як на товщину пальця.

— Я Таві, - сказав він марату.

— Ні, - сказав марат. — Ти алеранець, хлопець долини.

— Ні, я маю на увазі моє ім'я Таві. Так мене кличуть.

— Назва ще не перетворює тебе в того, ким ти є, хлопець долини. Мене називають Дрога.

— Дрога. — Таві нахмурився. — Що ви хочете зробити з нами?

— З вами? — Марат нахмурився. — Тобі краще не думати про це на даний момент.

— Але…

— Хлопець долини, тихо — Дрога повернувся назад до Таві, темні очі блимнули загрозою, і Таві затремтів. Дрога хрипнув і кивнув. — Завтра буде завтра, — сказав він, відвернувшись. — Сьогодні ти під моїм наглядом. І нікуди не підеш. Відпочивай.

Після цього він замовк. Таві дивився на нього деякий час, а потім довго працював зап'ястками на шнурах, намагаючись звільнити руки, щоб він міг втекти. Але шнури тільки затягувалися, врізаючись в зап'ястя, наповнюючи їх болем і пульсацією. Через деякий час Таві відмовився від спроб. Сніг, як він зауважив, став важким та мокрим, і він підняв голову, щоб трохи огледітися. Він не міг точно визначити, де вони були, хоч у пам'яті і тіснилися фігури які ніби були знайомими. Десь за озером і Олдгольдом, вирішив він, хоча вони не могли рухатися нікуди, окрім гарнізону. Це був єдиний шлях до або з Долини у цьому напрямі.

Чи ні?

Його спина та ноги змокли та замерзли, але через деякий час Дрога повернувся і подивився на нього, а тоді витягнув з сідельних сумок алеранську ковдру і накинув на Таві, накривши його з головою.

Таві поклав голову на сідло і відзначив, що матеріал, яким його накрили, був переплетений з волоссям гарпа. Він добре тримав тепло, і тіло почало зігріватися.