Розділ 2. РИЗИК, УПРАВЛІННЯ РИЗИКОМ У СТРАХУВАННІ

Методи трансформації ризиків - група методів, яка передбачає вплив на умови виникнення несприятливих наслідків та можливий розмір збитку. Як правило, ці методи націлені на зниження схильності до ризику, зменшення вразливості та посилення взаємного впливу ризиків у портфелі, який для носія ризиків буде сприятливим. Ці методи також називають технічними методами управління ризиком.

Методи фінансування ризику - група методів, націлених на покриття збитку, що вже відбувся. Ці методи передбачають створення спеціальних резервних фондів та забезпечення інших джерел фінансування збитків. Методи також називаються економічними або фінансовими методами управління ризиком.

Методи фінансування ризику в рамках процедури скорочення ризику можна назвати методами самострахування, оскільки всі вони передбачають створення власних резервних фондів. Відмінності полягають лише в тому, в якій формі створюються такі фонди.

Суть методу фінансування ризику, або покриття збитку, з поточного прибутку зводиться до того, що покриття збитку здійснюється в міру його виникнення за рахунок поточних грошових коштів компанії. При цьому формально не створюються жодні фонди, хоча при прийнятті бізнес-рішень необхідність резервування частини грошових потоків повинна враховуватися.

Використання цього методу виправдане лише в тих випадках, коли величина потенціальних збитків невелика, і тому покриття збитків суттєво не впливає на результати діяльності. Цей метод управління ризиком використовується досить часто, оскільки в багатьох ситуаціях збитки такі незначні, що компанія може покрити їх самостійно. Фінансові можливості компанії є ключовим фактором вибору цього методу.

Метод створення резервів передбачає, що поточні збитки покриваються за рахунок коштів внутрішніх резервних фондів, спеціально створених для таких цілей. Характеристика ризиків, для яких може бути застосовано цей метод, та думки, пов'язані з кількісною оцінкою ризику, дуже близькі до тих, що були описані для методу фінансування ризику з поточного доходу.

Основна відмінність методу фінансування ризику або покриття збитку з резервів від попереднього полягає в більшому розмірі збитків, що і потребує створення названих резервних фондів. Проте встановлення розміру резервів є ключовою проблемою: дуже малі резерви не дозволять захиститися від ризиків, дуже великі - невиправдано відволікатимуть значні фінансові активи від основної сфери діяльності фірми.

Метод кредитування використовується, коли фірма може розраховувати на отримання позики (кредиту) на покриття збитку. На відміну від попередніх методів фінансування джерело коштів для покриття збитків є не внутрішнім, а зовнішнім, хоч, як і раніше, відповідальність за покриття збитків цілком лежить на самій фірмі. Далеко не завжди фірма, що зазнала великих збитків, може розраховувати на отримання позики, а якщо і може, то в більшості випадків умови будуть достатньо жорсткими, оскільки відображатимуть оцінку кредитором неповернення позики.

Суть інших методів самострахування полягає у створенні необхідних резервних фондів за допомогою певних юридичних та економічних схем. Частіше за все, це створення власних страхових фондів, призначених для покриття збитків, як це роблять страхові та перестрахові компанії. Однак, на відміну від класичного страхування страхові резерви формуються всередині лише однієї ділової одиниці, як правило, промислової або фінансово-промислової групи, в рамках спеціально створеної для цих цілей своєї "кишенькової" страхової або перестрахової компанії.

2.5. Страхування в системі управління ризиками

Страхування - один із найбільш часто використовуваних методів фінансування ризиків, який належать до процедури передачі ризику. Сутність цього методу управління ризиком полягав в передачі відповідальності за відшкодування можливого збитку іншому суб'єкту, що спеціалізується на таких операціях, - страховій компанії. Використання страхування означає зниження участі, а іноді навіть повну відмову самої фірми від участі в покритті збитків за рахунок перекладання свого ризику на страхову компанію за певну плату. Більш детально особливості страхування будуть розглянуті в інших параграфах.

Механізм передачі ризику шляхом страхування особи, яка наражається на цей ризик, професіоналу-страховику дає змогу не тільки вирішувати конкретні проблеми стосовно його захисту, а й має далекосяжні наслідки і впливає на економіку країни в цілому. Яку користь людині, суспільству і державі може принести розвинене страхування?

Основними носіями економічного ризику виступають як окрема людина, так і групи людей, що розглядається в умовах особистого і суспільного життя, у тому числі виробничо-господарської діяльності. Всі економічні аспекти страхування також виявляються на фоні їх особистої, ділової, виробничо-господарської діяльності.

Забезпечуючи і підтримуючи рівень життя та добробут окремої людини та окремої родини, страхування є інструментом забезпечення фінансового і соціального захисту населення. На доповнення до державного соціального, комерційне страхування є однією з форм соціальної допомоги, яка дає змогу зберегти досягнутий рівень добробуту людини. В умовах ринкової економіки страхування стає майже єдиним інструментом, який гарантує фінансовий захист інтересів громадян від випадкових подій (пожежа, аварія, дорожньо-транспортна пригода), які призводять до втрати майна, працездатності та здоров'я, виникнення нових витрат, пов'язаних з цивільною відповідальністю. Навіть якщо укладено договір страхування, сплачено страхову премію, а страхова подія не настала (платіж залишився у страховика), у страховика формується почуття впевненості й захищеності, що є важливим фактором, який стабілізує психологічну стійкість людини. З таких позицій страхування є не просто компенсаційним механізмом втрат, що виникли, а й засобом виховання людини для нормальної життєдіяльності в умовах ринкової економіки, що особливо важливо у підприємницькій діяльності.

Страхування як метод управління ризиком не є універсальним інструментом. З-поміж усіх випадків неможливо провести чітку межу між ризиками, які можуть бути передані на страхування, і ризиками, які не підлягають страхуванню. Це означає, що відповідні критерії є нечіткими, відносними і, відповідно, суб'єктивними. Навіть для ризиків, з якими традиційно борються за допомогою страхування, на сьогодні використовують інші інструменти управління ризиком.

Для більш глибокого розуміння ролі та місця страхування у сучасному світі необхідно перш за все відповісти на питання, які обмеження його використання. Вони можуть бути пов'язані з типом ризику, взаємовідносинами сторін операції страхування, їх ставленням до ризику.

На основі аналізу обмежень страхування перш за все необхідно уточнити питання про критерії використання страхування як методу управління ризиком. При цьому необхідно зіставити переваги та недоліки страхування та альтернативних підходів, що потребують урахування великої кількості факторів.

Обмеження за типом ризику

Обмеження за особливостям взаємовідносин сторін операцій страхування

Сама форма здійснення операцій страхування й особливо його юридичні підстави можуть накладати істотні обмеження на використання страхування як міри ризику. Це виявляється, наприклад: