Розділ 2. РИЗИК, УПРАВЛІННЯ РИЗИКОМ У СТРАХУВАННІ

Як правило, і на практиці формується цілий список конкретних факторів природного та соціального середовища, які впливають на ризик. Ці фактори будуть різними для різних ризиків. Аналіз подібних факторів та класифікація за їхнім впливом на ризик є важливим елементом зменшення негативних наслідків вияву ризику.

Ризик може діяти протягом обмеженого часу, наприклад, ризик можливості виникнення ускладнень після хірургічної операції має місце лише протягом визначеного строку після проведення цієї операції. За критерієм ступеня врахування часового фактора можна виокремити безстрокові ризики (що не мають часових обмежень) та строкові ризики, серед яких можна виділити довго- та короткострокові.

Якщо ризик розвивається у часі, то менеджер повинен обов'язково взяти до уваги цей аспект. З погляду залежності вразливості від часу можна виділити статичні (незалежні від часу) та динамічні (змінювані у часі) ризики. Вид та ступінь залежності можуть бути відмінними для різних ризиків (постійні та змінні у часі).

Під час формування правильної політики боротьби з виявом ризику одним із центральних є питання, скільки часу необхідно для виявлення та ліквідації негативних наслідків. Як правило, в рамках класифікації за терміном виявлення та ліквідації негативних наслідків можна виокремити ризики з коротко- та довгостроковим виявом негативних наслідків. Також виділяють ризики із середніми строками виявлення. Більшість ризиків належать до групи з короткостроковим виявом негативних наслідків: збиток виявляється одразу або протягом декількох місяців (зокрема, ризики пожеж або біржових спекуляцій). Однак у деяких випадках (щодо ризиків, пов'язаних з відповідальністю) збиток може виявитись через достатньо великий період часу (тривалістю навіть до кількох десятиліть).

На практиці ризики не існують окремо, а мають місце в сукупності. Взаємозв'язок ризиків є ключовим аспектом, тому що ризики можуть посилювати або послаблювати один одного.

Ступінь поширеності конкретного ризику є дуже важливим критерієм, оскільки визначає кількість об'єктів, для яких характерний цей ризик. Відповідно до зазначеного критерію можна виокремити:

o масові ризики, характерні для великої кількості однотипних об'єктів (наприклад, ризики автомобільних катастроф);

o унікальні ризики, пов'язані тільки з окремими об'єктами, наприклад, ядерні ризики.

У певних випадках одна вихідна подія може вплинути на різну кількість об'єктів, які підпадають під ризик. За цим критерієм можна виділити:

o індивідуальний ризик, що торкається окремого об'єкта чи окремої особи;

o загальний ризик, що впливає нарізні об'єкти, який іноді викликає негативні наслідки різної природи. Прикладом є природний катаклізм, що спричинює загибель людей, руйнування майна, порушення нормального функціонування бізнесу і т. ін.

Для загального ризику характерна кумуляція ризиків. Під кумуляцією ризиків розуміється ситуація, за якої одна подія може спричинити збитки на різних об'єктах, але відповідальність за покриття цієї події повністю або частково лежить на одній організації або особі, тому сукупні збитки для них ніби "накопичуються". Прикладом кумуляції ризиків може слугувати страхування нерухомості у сфері, що підпадає під загрозу повені. Після повені страхова компанія може отримати більшу кількість позовів про відшкодування збитків, пов'язаних з пошкодженням різних видів застрахованого майна - будівель, споруд, транспортних засобів тощо.

Диверсифікація ризиків - перерозподіл їх за обсягами, часом та у просторі, вважається найбільш ефективним шляхом зменшення ризику за портфелем, тому менеджери часто прагнуть досягнення якомога вищого ступеня диверсифікації ризиків. Якщо сукупна вразливість за портфелем ризиків у цілому менша, ніж вразливість за окремими відповідними ризиками, то ризик вважається таким, який можливо диверсифікува-ти, інакше таким, що неможливо диверсифікувати.

Питання про інформаційне забезпечення є центральним під час аналізу ризиків, оскільки його вирішення забезпечує процес ефективного управління ризиком.

Ступінь передбачуваності, або прогнозованість, є важливою характеристикою ризику з погляду процедур та методів управління цим ризиком. За цим критерієм фактори ризику можна поділити на передбачувані (прогнозовані), які можна передбачити виходячи з економічної теорії та господарської практики, але момент вияву яких неможливо передбачити, та непередбачувані (не прогнозовані), про які поки що нічого не відомо, тому неможливо оцінити їхній вплив на ступінь та розмір ризику.

Шд час аналізу передбачуваних ризиків менеджеру необхідно відповісти на запитання: "Яка інформація для цього доступна і в якому обсязі?" Інформація може бути:

o кількісною - такою, що виражається у вигляді числових значень тих чи інших показників. Вона може оброблятися за допомогою статистичних методів та використовуватися для оцінки параметрів математичних моделей;

o якісною - такою, що віддзеркалює вербальний опис та/або оціночні судження про певний об'єкт чи процес.

Обидва типи інформації можуть бути корисними під час аналізу ризиків, хоча кількісна інформація краща, оскільки дає змогу чисельно виміряти досліджувані ризики.

Особа, яка приймає рішення, повинна чітко усвідомлювати ступінь достовірності використовуваної інформації, тому що недостовірна інформація може призвести до неправильних висновків та помилок, тобто до зростання потенційного економічного збитку. У більшості випадків про ступінь достовірності інформації можна судити тільки якісно ("вірю - не вірю"), однак є і методики кількісної оцінки цієї характеристики досліджуваного ризику.