Розділ «Тема 16. Адміністративно-правовий статус національного центрального бюро Інтерполу»

3) у вказаному банку даних мітиться інформації приблизно про 7,5 млн викрадених транспортних засобів, серед яких 10,4 тис. оголошених у міжнародний розшук Україною, що становить 0,002% віл загальної кількості;

4) близько 33,7 тис. викрадених предметів, серед яких 134 предмета внесені Україною, що становить 0,4% від загальної кількості викрадених творів мистецтва, предметів антикваріату, інших культурних цінностей, викрадених на території держав-членів Інтерполу (розміри, техніка та матеріали виконання, короткий опис сюжету, прикмети, місце крадіжки або вилучення, посилкові реквізити НЦБ-ініціатора розшуку).

Під час здійснення взаємодії з Генеральним секретаріатом Національне центральне бюро також має можливість отримувати відомості таких спеціалізованих банків даних, як: - банк ДН К-профілів: система ідентифікації жертв катастроф; автоматизований банк відбитків пальців; банк зображень дитячої порнографії.

Особливістю вказаних банків даних є те, що перевірка інформації за ними здійснюється не в режимі on-line, а шляхом надсилання відповідних запитів, відповідно через систему 1-24/7, для проведення необхідних перевірок.

Банки даних побудовані таким чином, що у разі електронного обміну інформацією між національними центральними бюро держав-членів Інтерполу, або між Генеральним секретаріатом Інтерполу та правоохоронними органами певної країни, відомості про особу - об'єкт перевірки розміщуються у Системі автоматичного пошуку інформації "ASF". Зазначена процедура здійснюється або на підставі прямого прохання країни - ініціатора, або відповідно до самостійного рішення працівників Генерального секретаріату Інтерполу.

У разі входу до перегляду інформації працівників будь-якого національного центрального бюро Інтерполу (крім ініціаторів її публікації), електронне повідомлення про факт звернення до тексту картки автоматично скеровується до національного центрального бюро Інтерполу держави, ініціатора її розповсюдження, яке таким чином має змогу відслідковувати, яка держава виявила інтерес до даної особи.

Четверта група завдань Національного центрального бюро є аналітично-прогностичною (оцінка стану злочинності в Україні та рівня загрози злочинної діяльності громадян України за кордоном) спрямування. Даний блок завдань має аналітико-математичне та прогностичне спрямуванням. Мається на увазі, що до даного напряму входить обробка статистичних даних; здійснення прогнозування; проведення аналізу стану міжнародної злочинності залежно від виду або сфери злочинних посягань; попередження майбутніх загроз та спрямування групи заходів щодо недопущення їх настання та ін. За допомогою зведених статистичних даних можна оцінити рівень росту чи спаду злочинності не лише в нашій країні, айв інших зарубіжних країнах-учасницях.

3. Права та обов'язки Національного центрального бюро Інтерполу

Суб'єктивні права у сфері публічного управління - це надана і гарантована державою, а також закріплена в адміністративно-правових нормах міра можливої (дозволеної) поведінки у правовідносинах, яка забезпечена кореспондуючим обов'язком іншого суб'єкта правовідносин.

Суб'єктивні адміністративно-правові обов'язки - це покладена державою і закріплена в адміністративно-правових нормах міра належної поведінки у правовідносинах, їх реалізація, забезпечена можливістю державного примусу.

Національне центральне бюро постає як орган міждержавного управління у міжнародній правовій системі, так і як орган державного (відомчого) управління. Отже, управлінська діяльність Бюро як суб'єкта міждержавного управління має бути зорієнтована на досягнення цілей Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, що визначені у ст. 2 Статуту Інтерполу, а саме на: забезпечення і розвиток широкого співробітництва всіх органів (закладів) кримінальної поліції в рамках існуючого законодавства країн і в дусі Загальної декларації прав людини; утворення і розвиток закладів, які можуть успішно сприяти попередженню і боротьбі із загальною кримінальною злочинністю. В той самий час, управлінська діяльність Національного центрального бюро як суб'єкта державного управління проявляється в захисті прав і свобод людини та громадянина, власності, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань, боротьби зі злочинністю, розкриття та розслідування злочинів, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, а також питань формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Слід зазначити, що, на відміну від обов'язків, права спрямовані на забезпечення належних умов виконання завдань, які покладено на Національне центральне бюро. Вони створюють реальні можливості для виконання службових обов'язків, виступають гарантією діяльності працівників Національного центрального бюро під час виконання покладених на них завдань та функцій.

Таким чином, права і обов'язки Національного центрального бюро залежно від їх правової регламентації поділяються на статутні та відомчі, які, у свою чергу, поділяються на загальні та спеціальні

Статутними правами і обов'язками Національного центрального бюро визначаються права і обов'язки, які випливають зі змісту Статуту Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол та визначають напрями діяльності Національних центральних бюро країн -учасниць, зокрема і України.

До статутних обов'язків належать:

1) здійснення постійного та активного співробітництва між Генеральним секретаріатом та Національними центральними бюро країн-учасниць;

2) добросовісна участь у діяльності Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол;

3) сприяння взаємодії Національного центрального бюро з правоохоронними органами країни, правоохоронними органами країн-учасниць та Генеральним секретаріатом Інтерполу;

4) забезпечення і розвиток широкого співробітництва всіх органів (закладів) кримінальної поліції в рамках існуючого законодавства країн і в дусі Загальної декларації прав людини.

До статутних прав належать: