Розділ «Тема 16. Адміністративно-правовий статус національного центрального бюро Інтерполу»

2) надсилання до Національних центральних бюро Інтерполу інших держав запити оперативних підрозділів та органів досудового слідства органів внутрішніх справ про проведення оперативно-розшукових та інших заходів на їх території;

3) інформування оперативних підрозділів органів внутрішніх справ про результати виконання їх запитів правоохоронними органами іноземних держав;

4) ініціювання проведення на території інших держав за запитами правоохоронних органів України міжнародного розшуку осіб, які переховуються від органів досудового слідства, суду, ухиляються від відбування кримінального покарання, а також безвісно зниклих;

5) на підставі отриманої інформації здійснюють постійну актуалізацію наявних у Робочому апараті Укрбюро Інтерполу інтегрованих банків даних щодо осіб, стосовно яких проводилася перевірка правоохоронними органами України та зарубіжних держав;

6) Укрбюро Інтерполу разом з іншими правоохоронними органами у складі слідчо-оперативної групи у встановленому порядку здійснюють виїзди до зарубіжних країн з метою перевірки оперативної інформації, що стосується розкриття злочину, готують запити для проведення оперативно-розшукових заходів і слідчих дій на території цих країн.

Національне центральне бюро Інтерпол при виконанні покладених на нього завдань здійснює взаємодію з правоохоронними органами України. Так, на підставі міжвідомчого наказу МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України № 3/1/2/5/2/2 від 9 січня 1997 р.1, яким затверджена "Інструкція про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів". Національне центральне бюро Інтерполу в

Україні забезпечує співробітництво правоохоронних органів України та зарубіжних країн і надає можливості для обміну оперативно-розшуковою, оперативно-довідковою та криміналістичною інформацією про підготовку і вчинення злочинів та причетних до них осіб, а також архівною та, в окремих випадках, процесуальною інформацією; обміном досвідом роботи, законодавчими та іншими нормативними актами, навчально-методичною та іншою інформацією з питань діяльності правоохоронних органів.

Друга група завдань спрямована на взаємодію Інтерполу з міжнародними правоохоронними органами зарубіжних країн.

Співробітництво Інтерполу з правоохоронними органами зарубіжних країн у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів транснаціонального характеру протягом зазначеного періоду інтенсивно розвивалося і вдосконалювалося. Накопичення, аналіз, обробка та обмін інформацією щодо міжнародної злочинності, передача відповідним відомствам своєї країни запитів, що направляються органами поліції інших країн, а також контроль за веденням розшуку злочинців, їх затриманням і передачею їх запитуючій країні, а також інші форми взаємодії налагоджені з правоохоронними органами 188 країн світу.

Так, наприклад, Угодою про співпрацю між міністерствами внутрішніх справ у боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин передбачено, що "міністерствами внутрішніх справ Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, Республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Республіки Киргизстан, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, Естонської Республіки створений комп'ютерний банк Даних з центром у Міністерстві внутрішніх справ Російської Федерації". У дані банки даних входила інформація щодо:

а) фактів вилучення наркотиків, що надійшли з інших країн;

б) збувальників і перевізників наркотиків, які мають міжнародними зв'язками;

в) джерел і каналів надходження наркотиків у міжнародний незаконний обіг;

г) нових видів наркотиків, що з'явилися в незаконному обігу.

Найбільш інтенсивна взаємодія відбувалася з правоохоронними органами Польщі, Німеччини, Росії, Словаччини, Чехії, Латвії, Литви, Естонії, Греції, Італії, а також Бельгії, Австрії, Швейцарії, Угорщини, Данії, Румунії, Норвегії, Словенії, Азербайджану, США, Канади.

Третя група завдань Національного центрального бюро спрямована на здійснення безпосередньої взаємодії Інтерполу з Генеральним секретаріатом як центральним органом у боротьбі з міжнародною злочинністю Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол. Взаємодія Національного центрального бюро з Генеральним секретаріатом Організації розвивається успішно.

Крім повсякденних контактів із конкретних питань, співробітництво здійснювалося і в таких напрямах, як участь представників правоохоронних органів України в конференціях, нарадах, симпозіумах з різних проблем боротьби зі злочинністю, методична і технічна допомога Генерального секретаріату в становленні Національного центрального бюро Інтерполу в Україні. Найбільш значним кроком Генерального секретаріату в технічному переозброєнні Укрбюро було встановлення в жовтні 1995 р. системи електронної пошти Х.400, комплекс обладнання якої Генеральним секретаріатом було надано на безоплатній основі. Монтаж обладнання здійснений спеціалістами Генерального секретаріату в режимі МТА.

Треба зазначити, що Національне центральне бюро України має можливість отримувати будь-яку інформацію, яка знаходиться в базах даних Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, зокрема до інформаційних ресурсів такого змісту:

1) приблизно 10 тис. осіб з позначкою "тероризм" це особи, вже заарештовані, або розшукувані за злочини терористичної спрямованості (таких близько 3 тис), підозрювані в причетності до терористичної діяльності і т. д.;

2) приблизно 180,6 тис. осіб, серед яких приблизно 1200 внесено Україною, що становить 0,7% від загальної кількості осіб, які розшукуються державами-членами МОКП - Інтерпол з метою арешту та екстрадиції; розшукуються з метою встановлення місцезнаходження; злочинців, які схильні до вчинення тотожних злочинів на території декількох країн; безвісно зниклих, або таких, що не можуть повідомити про себе ніяких відомостей (в тому числі неповнолітніх), невпізнаних трупів;