Розділ «4. Адміністративна відповідальність в КНР»

Треба також зазначити, що в діючому законодавстві КНР не міститься визначення проступку, тоді як, у Кодексі України про адміністративні правопорушення ст. 9 наводить дефініцію даного терміна. Поняття адміністративного проступку визначене лише китайськими теоретиками, які пропонують під ним розуміти "... порушення адміністративних законів, діяння, за які повинна наставати юридична відповідальність". Вказане визначення, як і адміністративне законодавство КНР взагалі, не містить вказівки на форму вини, її роль при вчиненні адміністративного поступку, а також урахування її при притягненні особи до адміністративної відповідальності.

Інститутом адміністративної відповідальності КНР передбачено відповідальність юридичної особи та фізичної особи. Під юридичною особою відповідно що ч. 1 ст. 36 ОПГП китайський законодавець розуміє "організації, які наділені цивільною правоздатністю і цивільною дієздатністю, самостійно, відповідно закону набувають цивільні права і несуть цивільні обов'язки". Треба зазначити, що сьогодні в китайському праві намітилася чітка тенденція до збільшення складів адміністративних проступків, де суб'єктом відповідальності є юридична особа.

Наступним суб'єктом адміністративної відповідальності, за законодавством КНР, виступає фізична особа, але дослідження її правового статусу для українських юристів становить велику складність, оскільки зміст норм, адміністративно-правових актів китайської держави не дозволяє класифікувати фізичну особу в якості суб'єкта адміністративної відповідальності, як це прийнято у вітчизняній науці адміністративного права. Аналіз діючих у Китаї актів правотворчості дозволяє виокремити фізичних осіб, що виступають в якості суб'єктів даної відповідальності. По-перше, це безпосередньо керівництво та відповідальні особи. Вказані суб'єкти підлягають адміністративному стягненню за винесення незаконного адміністративного рішення при проведенні контролю за використання енергії та при управлінні щодо використання енергії. Слід зазначити, що китайським законодавством чітко не визначено який зміст вкладається в перераховані вище категорії "безпосередньо керівництво та відповідальні особи".

Наступною фізичною особою як суб'єкта адміністративної відповідальності є посадова особа, чиновник, державний службовець. Слід зазначити, що система державних службовців твердо стоїть на фундаменті марксизму, ленінізму, ідей Мао Цзе-дуна, теорії Ден Сяо-піна, і теорії трьох представництв" (ст. 4 закону КНР "Про державних службовців".)

До вказаних видів суб'єктів адміністративної відповідальності відносять службовців адміністративних органів всіх ступенів. Законодавством Китаю також передбачений спеціальний суб'єкт відповідальності як державний працівник - особа, що здійснює службові обов'язки в державних органах (ч. 1 ст. 93 УК КНР). Китайським законодавством не виключений, як суб'єкт відповідальності - громадянин. Разом із тим, вся складність у в тому, що більшість нині діючих адміністративно-правових актів використовують термін не "громадянин", а "винний". Під даним терміном розуміється окремий Громадянин, що вчинив проступок.

Моментом виникнення адміністративної відповідальності китайськими юристами визнається момент вчинення фізичною або юридичною особою правопорушення. Саме с цього моменту в суб'єкта юрисдикції з'являється право застосовувати до винної особи засоби адміністративного стягнення за порушення правових приписів. Відповідно до ст. 8 Закону КНР "Про адміністративні покарання" до особи можуть бути застосовані такі види стягнень: попередження, штраф, конфіскація незаконно отриманих доходів та майна, винесення розпорядження про призупинення діяльності, тимчасове призупинення або анулювання ліцензії, патенту, адміністративний арешт. До прийняття вищезгаданого закону в Китаї була відсутня норма, в якій перераховувалися адміністративні стягнення, тому на практиці існувало багато видів адміністративних покарань. За статистикою Міністерства внутрішніх справ, їх нараховувалося більше 120 видів, деякі із яких були схожі за змістом але відрізняються за назвою. Після появи такої норми (ст. 8), де містився вичерпний перелік адміністративних покарань, китайські теоретики адміністративної відповідальності запропонували їх розділити на 4 основні групи:

- попереджувальні покарання, які характеризуються тим, що вони карають особу за незначні адміністративні проступки;

- майнові покарання - до яких належать штраф або конфіскація незаконно отриманих доходів або майна;

- правоздатні покарання - до яких входять анулювання ліцензії або патенту, відміна отриманої кваліфікації тощо;

- покарання особистого характеру - до яких відносять адміністративний арешт від 1 до 15 діб.

Адміністративно-правовими актами КНР передбачено добровільний (позасудовий) порядок виконання особою покладених на неї заходів адміністративної відповідальності.

Якщо особа, яку притягнено до адміністративної відповідальності, ухиляється від виконання покладеного на неї адміністративного стягнення, за законодавством КНР, можливі наступні два варіанти розвитку ситуації.

По-перше, особа, яка притягається до відповідальності, має право звернутися з запитом про перегляд прийнятого в постанові рішення до вищестоящого органу або направляє скаргу до суду. На цей час виконання постанови призупиняється. За законом КНР "Про перегляд адміністративних справ", у ст. 6 визначено право громадянина, юридичної особи, організації звертатися з запитом про перегляд адміністративних справ протягом 60 днів (ст. 9), в тому числі й при непогодженні з рішенням адміністративного органу про накладення адміністративних стягнень (ст. 17). Право на оскарження в судовому порядку прийнятих адміністративним органом рішень закріплено в ст. 11 адміністративно-процесуального кодексу КНР. Крім того, особа вправі направляти скаргу щодо прийнятого рішення про притягнення її до адміністративної відповідальності до адміністративно-контрольних органів, система яких очолюється Міністерством контролю КНР, до компетенції якого входить здійснення контролю над роботою державних адміністративних органів, посадових та службових осіб державної служби, в тому числі з питань, що стосуються застосування ними інституту адміністративної відповідальності. У випадках коли особа не оскаржує в установленому порядку прийняту постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності або коли її скарга не задоволена, при цьому він ухиляється від виконання постанови, тоді адміністративний орган, що прийняв відповідну постанову, звертається до народного суду з проханням примусового виконання постанови. Характерною особливістю сучасного Китаю є те, що в країні не існує спеціалізованих адміністративних судів, але в системі судів загальної юрисдикції існують палати з адміністративних справ, які правомочні розглядати справи щодо притягнення фізичних та юридичних осіб до адміністративної відповідальності. Відповідно до ст. 13 Адміністративно-процесуального кодексу КНР більшість адміністративних справ розглядаються в першій інстанції нижчих судів. Справи, пов'язані з патентами на винахід, а також справи про дії, бездіяльність міністерств або народних урядів провінційного, рівня автономних районів, міст центрального підпорядкування, розглядаються в першій інстанції судами середнього ступеня (ст. 14). Адміністративні справи розглядаються народними судами за місцем находження адміністративних органів, що виступають як відповідачі (ст. 17).