Розділ «3. Правові засади діяльності виконавчої влади Польщі»

Після набуття чинності у вересні 1999 р. Закону про напрями діяльності уряду Прем'єр-міністр отримав більше можливостей у розподілі портфелів між міністрами.

Значення посади Прем'єр-міністра у виконавчій гілці влади визначається його відповідальністю за склад Ради Міністрів, головуванням у Раді Міністрів та контролем над урядової адміністрацією. Так, він призначає, за рекомендацією відповідних міністрів, дві категорії заступників міністрів - державних секретарів, заступників державних секретарів і Голову державної служби.

Рада Міністрів проводить внутрішню та зовнішню політику і приймає рішення з питань державної політики, якщо ці питання не належать до компетенції інших державних органів або органів місцевого самоврядування. Зокрема Кабінет Міністрів:

- забезпечує виконання нормативних актів;

- видає постанови і розпорядження;

- координує і наглядає за роботою урядових органів;

- захищає інтереси Державної скарбниці;

- схвалює проект державного бюджету;

- наглядає за виконанням державного бюджету і приймає постанову про закриття державних рахунків, а також звітує про виконання бюджету;

- забезпечує внутрішню безпеку держави та громадський порядок;

- забезпечує зовнішню безпеку держави;

- здійснює загальний контроль у сфері стосунків з іншими державами та міжнародними організаціями;

- укладає міжнародні угоди, що потребують ратифікації, схвалює та денонсує інші міжнародні угоди;

- здійснює контроль у галузі національної оборони та щорічно визначає кількість громадян для проходження дійсної військової служби;

- визначає організацію та спосіб своєї власної діяльності.

Міністри здійснюють керівництво тією чи іншою ділянкою урядування згідно з рішеннями Прем'єр-міністра або виконують інші завдання, покладені на них Прем'єр-міністром.

Відомство Уряду (відомство Голови Уряду)

Міністерства

До недавнього часу міністерства утворювалися згідно з законами, що визначали коло повноважень конкретних міністерств. Новий закон про напрями діяльності уряду запровадив гнучкішу практику розподілу міністерських портфелів Прем'єр-міністром країни. Кожний міністр несе відповідальність за один чи декілька напрямів роботи і обслуговується відповідними міністерствами та відомствами. Зазвичай міністр має декілька заступників. Відповідно до Закону про організацію та порядок роботи Ради Міністрів та сфери компетенції міністрів було запроваджено посади заступників міністрів двох рангів: державний секретар (один на кожне міністерство, за винятком теперішнього Міністерства фінансів, яке має двох державних секретарів) та заступників державних секретарю. Разом з політичним кабінетом міністра вони утворюють політичну складову міністерства, безпосередньо пов'язану з урядом. Як такі, вони відрізняються від постійного адміністративного апарату, чиє призначення не повинне залежати від політичної приналежності. Крім політичного кабінету, міністр має секретаріат, кілька управлінь, що займаються посутніми завданнями, та бюро, що надають допоміжні послуги.

Закон про державну службу передбачає посаду генерального директора у складі кожного міністерства та центрального відомства. В установі він є державним службовцем найвищого рівня, який несе відповідальність за здійснення керівництва даною установою, включаючи її організацію, комплектування кадрами та оперування бюджетом.