Як бачимо, бідні країни перебувають у порочному колі бідності: бідування більшості населення, яке, до того ж, швидко розмножується, стримує нагромадження капіталу і розвиток підприємництва, що, в свою чергу, прирікає країну на застій, хронічну бідність. Вирватися із цього порочного кола могли б самі ці країни, якби їхні народи виявили волю та спромоглися добитися демократичних змін, змусили владу проводити аграрні та ринкові реформи заради національного прогресу.
Разом із тим, слід пам'ятати, що багато бідних країн протягом декількох століть (починаючи ще з XV-XVI віків) перебували у колоніальній залежності від своїх метрополій. Колонізація (захоплення) слабких країн давала змогу метрополіям (Великій Британії, Франції, Іспанії, Португалії та ін.) нещадно експлуатувати їх, тобто використовувати зовсім дешеву, а часто і дарову, робочу силу та грабувати їхні матеріальні багатства. Колоніальні грабежі, работоргівля, нееквівалентна торгівля із поневоленими народами — це ціла епоха, яка залишила у спадок одним країнам бідність і низку супутніх їй наслідків, а іншим відкрила можливості збагатитися за чужий рахунок, зокрема забезпечити сировинними ресурсами масове індустріальне виробництво, а у США — працею африканських рабів плантаторське господарство (вирощування цукрової тростини, бавовни тощо).
Лише у другій половині XX ст. політична карта світу суттєво змінилася: бідним країнам вдалося нарешті добитися політичної незалежності. Утім, вони й надалі залишилися економічно залежними від індустріально розвинених країн. Ця реальна економічна залежність (виробнича, технологічна, фінансова, науково-освітня тощо) має назву неоколоніалізму.
Ставши рівноправними членами ООН, країни, які вважають себе жертвами колоніалізму, а тепер і неоколоніалізму, настійливо вимагають зміни світового економічного порядку. їхні основні вимоги до розвинених країн: послабити торговельні бар'єри для своєї продукції; переглянути і списати частину зовнішніх боргів; збільшити міжнародну допомогу тощо.
Звичайно, у розвинених країнах не тільки усвідомлюють суть та глибину соціально-економічних проблем найбідніших країн, але й надають їм різноманітну практичну допомогу. Так, зокрема, в рамках ООН, починаючи з 2001 р., реалізується програма "Цілі розвитку тисячоліття", спрямована на істотне поліпшення економічних та соціальних умов розвитку найбідніших країн. Ця програма передбачає 8 цілей: 1) подолання абсолютної бідності та голоду; 2) забезпечення загальної початкової освіти; 3) сприяння статевій рівності у здобутті освіти; 4) скорочення дитячої смертності; 5) поліпшення охорони материнського здоров'я; 6) боротьба зі СНІДом, малярією та іншими хворобами; 7) забезпечення екологічної стійкості; 8) формування всесвітнього партнерства задля досягнення цілей розвитку. Кожна з розвинених країн зобов'язалася виділяти певну частку свого національного доходу на допомогу тим країнам, які за критеріями ООН відносяться до найбідніших. Міжнародні фінансові організації (МВФ, Світовий банк та ін.) також готові надати допомогу цим країнам шляхом списання частини їх зовнішньої заборгованості.
Звісно, що всяка матеріальна допомога має бути обов'язково адресною. Адже неприпустимо, коли така допомога у корумпованих державах розкрадається, а кошти, вивільнені від сплати зовнішніх боргів, спрямовуються на військові цілі та розкішне життя їх правителів. Тому-то заможні країни та міжнародні донори прагнуть надавати відповідну допомогу бідним країнам за тієї умови, що тамтешні уряди використовуватимуть її на соціально-економічний розвиток своїх країн, на проведення необхідних реформ. Має бути жорстка відповідальність та звітність з боку країн-реципієнтів. У цьому, знову-таки, проявляється головний гальмівний фактор — неефективність інституту влади у бідних країнах, проти якого міжнародній спільноті доводиться шукати дієвих засобів впливу.
Глобальна проблема народонаселення
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія. Політекономія» автора Сірко А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 22. Економічні аспекти глобальних проблем людства“ на сторінці 2. Приємного читання.
