• зростання масштабів "тіньової економіки", яка уникає сплати податків;
• нераціональне використання та пряме розкрадання державних коштів і майна (наприклад, державні закупівлі за завищеними цінами; перекладення на державу боргів приватних фірм, що виникли внаслідок надання державних гарантій під їхні позики).
Яким же чином уряд збирається фінансувати планові видатки, якщо вони перевищують очікувані доходи? Звідки він візьме кошти, яких бракує? У цій ситуації, виявляється, уряд поступає точнісінько так само, як і кожен раціонально мислячий суб'єкт. За браку власних коштів він повинен визначитися із джерелами покриття бюджетного дефіциту, або, просто кажучи, знайти додаткові кошти (рис.17.3).
Рис. 17.3. Способи покриття бюджетного дефіциту
Скорочення видатків — це найбільш раціональний спосіб вирішення проблеми бюджетного дефіциту. І про це гласить народна мудрість: "Економія — найкоротший шлях до збільшення доходів". Отож, бюджет має формуватися виважено, а при необхідності і переглядатися з тим, щоб кожна стаття видатків була достатньо обґрунтована і виключала прояви марнотратства.
Трапляються ситуації, коли лише у ході виконання бюджету з'ясовується, що він нереальний, тобто бракує таки достатніх джерел покриття його дефіциту. Тоді доводиться вдаватися до секвестру. Секвестр бюджету (від лат. — відділяти) — це оперативне урізування витрат "на ходу", у процесі виконання вже чинного бюджету.
Збільшення доходів — це спосіб подолання бюджетного дефіциту, який може мати декілька варіантів, зокрема:
• запровадження більш раціонального і гнучкого оподаткування (зниження податкових ставок, розширення бази оподаткування тощо);
• поліпшення адміністрування податків (податкової дисципліни);
• збільшення доходів від приватизації державного майна;
• збільшення надходжень за рахунок підвищення ефективності підприємств державного сектора економіки тощо.
Державна позика є теж поширеним способом подолання бюджетного дефіциту. Уряд позичає гроші у населення, суб'єктів господарювання, іноземних держав і міжнародних фінансових організацій. Інструментом такої позики слугує випуск облігацій державної позики.
Кредитором останньої інстанції (на всяк випадок) для уряду завжди залишається Центральний банк. Однак така позика означає, по суті, емісійне (пряме) фінансування дефіциту державного бюджету (по простонародному "запуск друкарського верстата"), що призводить до непомірного розростання грошової маси в обігу, а відтак, і до підстьобування інфляції. Тому до такого способу фінансування бюджетного дефіциту в демократичних країнах вдаються лише у рідкісних (виключних) випадках. В Україні спроба вирішення проблеми дефіциту за допомогою прямої грошової емісії, до якої вдалася влада на початку 1990-х рр., коли виробництво стрімко падало, призвела до гіперінфляції.
Унаслідок фінансування (покриття позикою) дефіциту державного бюджету виникає державний борг.
Державний борг — це заборгованість держави перед кредиторами, яка виникає унаслідок бюджетного дефіциту.
В залежності від джерел запозичень розрізняють два види державного боргу:
• внутрішній державний борг — це борг держави перед внутрішніми кредиторами (фізичними та юридичними особами);
• зовнішній державний борг — це борг держави перед іноземними кредиторами (громадянами, компаніями, урядами, міжнародними фінансовими організаціями).
Сума державного боргу складається з отриманих позик та процентів по їх обслуговуванню.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія. Політекономія» автора Сірко А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Державний бюджет та його дефіцит. Державний борг“ на сторінці 3. Приємного читання.
