• судова влада;
• державне управління;
• зовнішня політика;
• обслуговування державного боргу (повернення позик із виплатою процентів). Форми виплат із державного бюджету:
• асигнування (від лат. assignare — виділяти, призначати) — пряме фінансування державою виробництва суспільних благ;
• субсидії (від лат. — допомога, підтримка) — грошова допомога регіонам, організаціям, установам, громадянам;
• субвенції (від лат. — допомога) — грошова допомога місцевим органам влади, окремим галузям і підприємствам на певні цілі і певний термін (наприклад, на будівництво школи, спортивної споруди, на покриття наслідків стихійного лиха, на підтримку сільського господарства, вугільної промисловості);
• дотації (від лат. — дар, пожертвування) — доплати підприємствам на покриття планових збитків (підприємствам, що випускають продукти чи надають послуги за соціально низькими цінами: комунальний громадський транспорт, музеї, театри, бібліотеки тощо; виробникам сільськогосподарської продукції для підтримання їх цін);
Усякі виплати бюджетних коштів у вигляді разової чи систематичної допомоги, тобто ті, що не пов'язані із зустрічним переміщенням товарів і послуг, прийнято називати трансфертами (від лат. transferre — переводити, передавати). Варто зауважити також, що однією із ефективних форм бюджетного фінансування слугує держаний (або бюджетний) кредит, який уряд надає фірмам на умовах поверненості й платності.
Державні видатки, як і податки, слугують для держави основним, найбільш потужним важелем регулювання економіки. Так, збільшуючи видатки, уряд тим самим збільшує і сукупний попит (наприклад, через підвищення пенсій, соціальної допомоги, зарплати); стимулює виробництво і підтримує ті галузі, що відстають у розвитку (через державні замовлення, дотації, субсидії); забезпечує необхідні структурні зміни в економіці країни, надаючи прискорення розвитку прогресивних галузей, науки і освіти (через інвестиції, кредити, субвенції). При цьому, що важливо знати, вплив державних видатків на економіку підсилюється ще й так званим мультиплікативним ефектом, за якого на кожну грошову одиницю видатків сукупний попит і ВВП збільшуються у значно більшому розмірі.
У залежності від співвідношення доходів і видатків виділяються три варіанти формування державного бюджету:
• 1) з дефіцитом (від лат. deficit — не вистачає) — коли прогнозовані доходи не покривають планові видатки (доходи < видатки);
• 2) збалансований бюджет — коли доходи і видатки урівноважені (доходи = видатки);
• 3) з профіцитом (від лат. proficere — нарощувати) — коли очікувані доходи перевищують планові видатки (доходи - видатки).
Рідко коли урядам вдається сформувати цілком збалансований бюджет. Це скоріш за все стосується ідеальної ситуації. Можливість скласти бюджет держави із профіцитом виникає у періоди економічних піднесень, коли істотно зростає економічна активність і зайнятість, а відтак, значно збільшуються податкові надходження і водночас уряд має змогу скоротити видатки, наприклад, на інвестиції, допомоги по безробіттю тощо. У таких випадках зекономлена сума бюджетних коштів переноситься на наступні роки, коли виникне проблема бюджетного дефіциту. Та найбільш поширеною є практика формування державних бюджетів із дефіцитами.
У ринковій (підприємницькій) економіці доходи державного бюджету практично неможливо абсолютно точно визначити наперед, оскільки сплата податків як головного виду доходів держави залежить від ринкової кон'юнктури та ефективності менеджменту суб'єктів господарювання. Це ж стосується і виручки від приватизації державного майна. Водночас бюджетні видатки жорстко плануються, виходячи з існуючих нормативів витрат для кожної сфери, якою опікується держава. Наприклад, кошторис збройних сил складається з урахуванням чисельності їхнього особового складу, ставок заробітної плати, реальних матеріально-технічних потреб тощо. Так само соціальні видатки плануються на основі узаконених соціальних норм (стандартів життя) і даних щодо кількості осіб, котрі потребують соціального захисту. Тож і виходить, що доходи бюджету формуються на основі прогнозів, а видатки закладаються як чітко прораховані величини, які обов'язково мають бути забезпечені коштами.
Разом із тим, існують причини, які просто-таки змушують уряд при складанні бюджету свідомо закладати у нього дефіцит, включаючи і певний резерв на випадок непередбачуваних обставин (стихійних лих, епідемій, війн тощо).
Причини виникнення дефіциту державного бюджету:
• спад ділової (підприємницької) активності унаслідок циклічних коливань, який призводить до зменшення доходів економічних суб'єктів, а значить, і податкових платежів;
• збільшення державних видатків, наприклад, на реалізацію соціальних та оборонних програм, фінансування збиткових підприємств, утримання управлінського апарату;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія. Політекономія» автора Сірко А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Державний бюджет та його дефіцит. Державний борг“ на сторінці 2. Приємного читання.
