• 1) відкрита, або явна, інфляція — властива суспільствам з ринковою економікою, а значить і вільним ціноутворенням;
• 2) прихована, або подавлена, інфляція — властива суспільствам з повністю одержавленою (неринковою) економікою, де жорстка регламентація ("заморожування") державою цін має своїми наслідками товарний дефіцит, низьку якість товарів і послуг, величезні витрати часу, нервів і людської гідності на вистоювання в чергах і пошук елементарних речей. Вона ж спонукала ділків до спекуляції дефіцитними товарами. Такий тип інфляції мав місце, зокрема, у колишньому СРСР.
За темпом зростання цін розрізняють три види інфляції: помірну, галопуючу та гіперінфляцію.
Помірна, або повзуча, інфляція має місце тоді, коли ціни в країні зростають у середньому до 10% за рік. Такий вид інфляції вважається безпечним, а коли ціни приростають усього на декілька відсотків, то навіть і бажаним. Незначне підвищення цін справляє стимулюючий ефект для економічних суб'єктів, так би мовити, "підхльостує" ділову активність. Активізація попиту відповідно стимулює виробництво.
Галопуюча інфляція виникає при зростанні цін понад 10% за рік (і, приблизно, до 100 чи навіть 200%). Цей вид інфляції стає вже небезпечним, оскільки за стрибків цін люди втрачають спокій, щоразу очікуючи чергового підвищення цін.
Гіперінфляція (від грецьк. hyper — над, зверх) — найбільш небезпечний вид інфляційних процесів. Під час гіперінфляції ціни зростають надзвичайно швидко, вони наче вибухають, сягаючи астрономічних висот, наприклад, понад 1000% за рік, або 50% за місяць, чи 1% за день). Це самоприскорювана інфляція.
Інфляція — складне макроекономічне явище, її спричиняє багато факторів. Якщо говорити найбільш узагальнено, то інфляція є наслідком порушення суспільством закону грошового обігу, а саме перевищення грошовою масою кількості реальних товарів і послуг. Це ознака порушеної макроекономічної рівноваги, або дисбалансу сукупного попиту та сукупної пропозиції.
Детальніше з'ясування причин інфляції приводить нас до виділення двох їх груп, які умовно називають "інфляцією попиту" та "інфляцією пропозиції".
Інфляція попиту — це інфляція, зумовлена надмірністю сукупного попиту. Вона проявляється у тому, що грошові витрати населення, фірм і держави випереджають ріст виробництва, тобто виробництво не поспіває наситити платоспроможний попит.
Надмірний попит виникає з багатьох причин, зокрема, через: 1) популістську політику правлячих політичних сил (необґрунтоване підвищення соціальних виплат та надання фінансової допомоги (субсидій) окремим галузям і категоріям населення); 2) непомірні витрати на утримання державного апарату (які не компенсуються ефективністю державного управління); 3) діяльність тіньової економіки (приписки, хабарі, розкрадання державних коштів, нелегальна конвертація безготівкових грошей у готівку, фальшування грошей тощо); 4) емісію Центральним банком надлишкових грошей.
Інфляція пропозиції, або витрат — це інфляція, зумовлена зростанням витрат виробництва. Зростання витрат виробництва відбувається через: 1) необґрунтоване підвищення номінальної заробітної плати; 2) свідоме завищення цін підприємствами-монополістами; 3) імпорт дорогих ресурсів (природного газу, нафти тощо). Зростання витрат змушує виробників або піднімати ціни на свою продукцію, або скорочувати виробництво, оскільки воно стало менш прибутковим. Скорочення виробництва, у свою чергу, призводить до зменшення пропозиції тієї чи іншої продукції, а отже, і її подорожчання.
Сильна інфляція (галопуюча і, тим паче, гіперінфляція) породжує чимало негативних наслідків для економіки та суспільства, зокрема:
• інфляція знижує реальні доходи і добробут населення. І робить це вона підступно, у вигляді своєрідного податку, яким обкладає усіх, хто має гроші;
• інфляція раптово і безжально перерозподіляє грошові доходи людей. На чию користь? а) на користь підприємств-монополістів (нафтогазових, енергетичних та ін.); б) на користь фінансових посередників, які наживаються на грошових спекуляціях і відсотках; в) на користь ділків тіньової економіки, які ще більше недоплачують державі податків; г) на користь тих керівників (власників) підприємств, які, користуючись ситуацією, призначають собі та наближеним до себе особам ще більш високі посадові оклади та премії. Найбільше ж потерпають від інфляційного (цінового) перерозподілу доходів працівники бюджетної сфери (учителі, лікарі, пенсіонери та ін.), доходи яких є фіксованими і відстають від росту вартості життя;
• інфляція розладнує усталені господарські зв'язки. Економічні суб'єкти втрачають довіру до національної грошової одиниці, переводять свої розрахунки в тверду іноземну валюту, повертаються до старовинного безгрошового товарного обміну;
• інфляція паралізує кредитні відносини. Вона стає справжньою трагедією для кредиторів, які вже видали позики, та робить героями дня тих, кому вона просто списує (дарує) боргові зобов'язання. Тому кредитний ринок завмирає, термін позики скорочується;
• інфляція гасить стимули до виробництва, переорієнтовує бізнес на спекулятивні (посередницькі) операції з товарами та грошима, адже найшвидше — це купівля-продаж При цьому багато виробників банкрутують, зате активізується шахрайство та інші види злочинності;
• інфляція розкручує так звані інфляційні спіралі. Зростання витрат виробництва набуває характеру ланцюгової реакції. Наприклад, пряме підвищення цін монополістами чи підвищення заробітної плати працівників тієї чи іншої галузі, мотивоване лише необхідністю компенсувати інфляцію, спричиняє зростання витрат у підприємств-суміжників і черговий поштовх для росту цін. Так і бігають одне за одним зарплати і ціни, ціни і ціни (наприклад, ціни на пальне і ціни на транспортні послуги);
• інфляція породжує у людей інфляційні очікування. Інфляційні очікування — це стан психологічної напруги (дискомфорту) у період значної інфляції, який змушує людей приймати поспішні економічні рішення щодо використання грошових доходів, що призводить до ще більшого росту цін. Важливо зауважити, що інфляція призводить не просто до підвищення цін, а до нерівномірного зростання цін і, як наслідок, спотворення міжгалузевих цінових співвідношень. Тоді проблема подолання інфляції на порядок ускладнюється через неможливість швидкого угамування розбурханої людської психології.
Повертаючись до видів (форм) інфляції, зауважимо, що гіперінфляція — явище рідкісне у світовій економічній історії. На жаль, довелося пережити цей стан і Україні на початку 1990-х рр. Тоді наша країна, тільки-но проголосивши свою незалежність як держава, ще не мала власної грошової одиниці (її тимчасовим замінником був купоно-карбованець) і лишень приступила до формування системи державних органів влади, у тому числі національного банку. У ту пору політичний істеблішмент (верхівка влади), перебуваючи у стані ейфорії та економічного романтизму (поверхових уявлень про принципи ринкової економіки), без підготовки належних умов узявся лібералізувати одержавлену економіку. Усунення держави взагалі від контролю за цінами призвело до того, що інфляція набула відкритого характеру. У структурно спотвореній економіці цінова державна монополія замінилася монополістичним свавіллям підприємств у ціноутворенні. Через практичну відсутність тоді митних зборів країну заполонив імпорт товарів, які реалізувалися за спекулятивними цінами. Шалена інфляція підігрівалася також популістською економічною і соціальною політикою держави, у результаті якої економіка, провалюючись у глибоку кризу, штучно "накачувалася" надмірною кількістю грошей.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія. Політекономія» автора Сірко А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інфляція, її види, причини та наслідки“ на сторінці 2. Приємного читання.
