• домогосподарства;
• підприємці;
• держава (в особі установ, організацій і підприємств, які належать державним та місцевим органам влади);
• закордон (враховується як різниця між товарним експортом та імпортом). Розрахунок ВВП за методом кінцевого використання можна зобразити такою формулою:
де С- споживчі витрати домогосподарств; /- інвестиційні витрати підприємців; О-державні закупівлі; ШЕ- чистий експорт (різниця між експортом та імпортом).
Розподільчий метод розрахунку ВВП — це обчислення обсягу національного продукту за сумою факторних доходів, тобто первинних доходів, одержаних усіма учасниками його виробництва.
Цей метод розрахунку ВВП передається наступною формулою:
де А- амортизаційні відрахування; Ж - заробітна плата з соціальними відрахуваннями у централізовані фонди; Р- прибуток (прибутки корпорацій і доходи власників некорпоративного бізнесу); і- процент; г — рентні доходи власників майна; Тн - непрямі податки (податок на додану вартість, акцизні і митні збори, податок на майно, ліцензійні платежі).
Обчислення ВВП усіма трьома методами має неабияке значення. Воно дає змогу поглянути і проаналізувати національну економіку, так би мовити, з різних сторін та отримати повне уявлення про неї, про її результати та структуру.
Величина ВВП залежить від двох чинників: 1) фізичного обсягу продукції та 2) поточних ринкових цін на товари і послуги. Але, оскільки в ринковій економіці переважає вільне ціноутворення, яке регулюється законом попиту й пропозиції, постільки стихійне зростання цін призводить до штучного збільшення розміру ВВП. Він зростатиме і тоді, коли ціни в країні підвищуються поряд із економічною депресією чи навіть зі спадом виробництва. Ось чому порівнювати просто так обсяги ВВП за певні проміжки часу не годиться. Потрібно розмежовувати номінальну і реальну величини ВВП.
Номінальний ВВП — це ВВП, обчислений у поточних ринкових, або фактичних, цінах.
Реальний ВВП — це номінальний ВВП, скоригований на індекс цін, тобто обчислений у незмінних, або базисних, цінах.
Індекс цін — це співвідношення середнього рівня цін даного періоду до середнього рівня цін базисного періоду. Він слугує комплексним показником рівня інфляції в країні, оскільки враховує зміни цін товарів як споживчого, так і виробничого призначення.
Індекс цін, який беруть для коригування номінального ВВП, тобто перерахунку його у незмінні (базисні) ціни, називають дефлятором ВВП. Реальний ВВП, розрахований із допомогою дефлятора, характеризує реальний, себто фізичний (кількісний), обсяг виробництва в країні. Обчислення реального ВВП має першорядне значення при оцінці темпів росту національної економіки.
Візьмемо такий реальний приклад. В Україні у 2011 р. номінальний обсяг ВВП склав 350 млрд. грн. за рік, а ціни протягом року виросли в середньому на — 12%. Провівши відповідний розрахунок, дізнаємося, що національний продукт реально (у фізичному вимірі) склав 312,5 млрд. грн. (350 млрд. грн. : 1,12).
На основі валового внутрішнього продукту у СНР розраховується низка інших макроекономічних показників. Одним із найбільш значущих результативних показників економіки країни, слідом за ВВП, виступає національний дохід.
Національний дохід, або дохід нації — це сукупність усіх доходів, отриманих господарюючими суб'єктами від використання національних економічних ресурсів як усередині країни, так і за її межами. Цей показник відображає міру участі (частку) кожного власника ресурсу в національному виробництві.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія. Політекономія» автора Сірко А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Валовий внутрішній продукт. Національний дохід. Національне багатство“ на сторінці 2. Приємного читання.
