• 1) вона виходила із марксистського постулату про розмежування продуктивної й непродуктивної праці, згідно з яким поняття "виробництво" трактувалося звужено — як процес створення лише матеріальних благ. Відтак у вартості сукупного суспільного продукту статистика враховувала виключно продукцію матеріального виробництва, а невиробничій сфері (сфері нематеріальних послуг) відводилася роль похідної, тобто такої, що утримується за рахунок виробничої сфери;
• 2) вона нехтувала фактом проміжного споживання у системі суспільного поділу праці, складаючи докупи вартість кінцевої і проміжної продукції, штучно роздуваючи тим самим величину сукупного суспільного продукту;
• 3) вона фактично фіксувала обсяг виробленої, а не реалізованої, продукції. Оскільки за централізовано-планової системи продукція жорстко розподілялася між споживачами за фіксованими цінами, постільки значна її частина, не знаходячи реального споживача, осідала у вигляді неліквідних запасів. Іншими словами, накопичувалися масштабні економічні диспропорції.
Додамо, що така система виміру суспільного продукту була не тільки простою для статистики, але й ідеологічно вигідною для адміністративно-командної економіки і політичного режиму. Видаючи гіпертрофовані показники економіки, вона живила ілюзію про переваги соціалістичної (неринкової) системи господарства.
Країни з ринковою економікою і демократичним політичним устроєм використовують інший спосіб виміру національного продукту — систему національних рахунків.
Система національних рахунків (СНР) — це сукупність взаємопов'язаних рахунків (балансових таблиць), які розкривають результати та структуру національної економіки у відповідності з макроекономічною теорією.
СНР як міжнародний стандарт ведення національного рахівництва стала запроваджуватися під егідою ООН з 1953 р. її поява у цей час була зумовлена збігом обставин, зокрема:
• усвідомленням необхідності мати найбільш загальне кількісне уявлення про стан справ в економіці у зв'язку із розширенням прерогатив держави, яка відповідає за економічний порядок та розвиток країни;
• швидким розвитком економічних зв'язків між країнами, міжнародним рухом капіталів;
• необхідністю щорічного підведення підсумків економічного і соціального розвитку країн — учасниць ООН та здійснення міжнародних співставлень;
• розвитком статистики як науки;
• впливом теорії Кейнса, яка підвела теоретичну основу під системи рахівництва у західних країнах.
З тих пір СНР кілька разів удосконалювалася. Творцями її нинішнього варіанту стали видатні економісти С. Кузнець і Р. Стоун. Таку стандартизовану систему обліку вже використовує більшість країн світу. Поступово пристосувалася до неї й Україна.
Система національних рахунків ґрунтується на таких основних принципах:
• 1) продуктивною вважається будь-яка економічна діяльність, яка приносить дохід її суб'єкту. Отож, при обрахунку результативних макроекономічних показників враховується внесок усіх економічних суб'єктів, зайнятих у виробництві як матеріальних благ, так і нематеріальних благ, на комерційній і некомерційній основі (наприклад, послуги адміністративних органів, музеїв, бібліотек);
• 2) обраховується лише вартість кінцевої (готової) продукції і виключається при цьому вартість проміжного споживання, аби усунути так званий повторний рахунок;
• 3) у її методологію закладено як вихідний той принцип класичної економічної школи, що належить Ж.-Б. Сею, згідно з яким пропозиція створює відповідний їй попит, тобто вартість національного продукту (виражена через витрати факторів виробництва) дорівнює грошовим доходам, одержаним усіма учасниками його створення (власниками факторів виробництва). Цей принцип виражається такою рівністю:
Валовий внутрішній продукт. Національний дохід. Національне багатство
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія. Політекономія» автора Сірко А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Національний продукт та проблеми його виміру. Система національного рахівництва“ на сторінці 2. Приємного читання.
