За тих умов, коли золото виконувало роль грошей без обмежень з боку держави, закон грошового обігу математично виражався такою формулою:
де Мг — маса готівкових (повноцінних) грошей, необхідна для обігу; СЦ — сума цін реалізованих протягом року товарів і послуг; К — сума цін товарів і послуг, проданих у кредит; П — боргові платежі за минулий період; ВП — сума взаємозарахованих платежів; О —швидкість обігу грошей (середнє число оборотів грошової одиниці за рік).
Ще раз зауважимо: ця формула відображала дію закону грошового обігу протягом багатьох віків, коли золоті гроші чудово справлялися з функцією збереження багатства і виключали можливість інфляції.
За теперішніх же умов, коли роль грошей перейшла виключно до нерозмінних паперово-кредитних грошей, при появі надлишку паперових грошей вони не випадають з обігу, не осідають у вигляді скарбів (як дорогоцінні метали), а продовжують обертатися, спричиняючи стійке підвищення товарних цін та знецінення самих грошей, яке може тривати аж до їх цілковитого прокляття. Тож інфляція дає сигнали про хронічне порушення закону грошового обігу.
Економіці шкодить не лише надлишок грошової маси, а й її дефіцит. За дефіциту грошової маси економіка переживає дезінфляцію. Дезінфляція — це зниження загального рівня цін унаслідок дефіциту грошової маси. Вона веде до кризи надвиробництва, тобто такого економічного стану, коли через слабкість попиту виникають проблеми зі збутом продукції, поверненням боргів і наступає спад виробництва.
Небезпечне порушення закону грошового обігу в сучасних умовах зобов'язує державу кваліфіковано й оперативно підходити до регулювання грошового обігу. Оскільки у грошовій масі тепер переважають безготівкові гроші, постільки важливо знати усі існуючі в економічному житті види грошових засобів та вміти їх кількісно визначати. Інакше кажучи, закон грошового обігу вимагає визначення й підтримання необхідної грошової маси, яка реально складається не лише з готівкових, але й безготівкових грошей.
Для визначення необхідної грошової маси за сучасних умов використовують так зване рівняння обміну Фішера, відоме з 1911 р. за ім'ям його автора — Ірвінга Фішера.
де М - (від англ. money — гроші) грошова маса (готівкові і безготівкові гроші), або пропозиція грошей; V — (від англ. velocity — швидкість) швидкість обігу грошей; P — (від англ. price — ціна) середній рівень цін товарів і послуг; Q — (від англ. quantity — кількість) фізичний обсяг вироблених товарів і послуг.
З цього рівняння визначають необхідну для обігу грошову масу:
Формула показує, що раціональний обсяг грошової маси залежить від рівня товарних цін, обсягу товарів та швидкості обігу грошей. Якщо грошей в обігу виявиться більше, то платоспроможний попит перевищить вартість товарної пропозиції і ціни зростуть, аби таким чином відновити рівновагу. Так суспільство "розплачується" за порушення закону грошового обігу.
Однак, як показує світовий досвід, визначити точні параметри грошової маси, усіх її сучасних елементів, які реально виконують роль грошей, практично неможливо. З іншої сторони, неможливо точно визначити й обсяг товарної маси через мінливість економічної ситуації. Державі доводиться регулювати грошову масу з допомогою певних інструментів та складних, багатоступеневих механізмів грошово-кредитної (монетарної) політики.
Грошові реформи
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія. Політекономія» автора Сірко А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Грошова маса та закон грошового обігу“ на сторінці 2. Приємного читання.
