Розділ третій. Загальна характеристика процесу навчання

Другий рівень – загальнонаукова методологія (системний підхід, синергетичний підхід, діяльнісний підхід, особистісно орієнтований підхід, характеристика різних типів наукових досліджень, їх етапи й елементи: об'єкт, предмет дослідження, гіпотеза мета, завдання тощо).

Третій рівень – конкретно-наукова методологія, тобто сукупність методів, принципів і процедур, які застосовуються в тій чи іншій дисципліні, наприклад, у педагогіці.

Деякі вчені виділяють четвертий рівень, який утворюється методикою і технікою дослідження.

Методологія науки дає характеристику компонентів наукового дослідження – його об'єкта, предмета, завдання або проблеми дослідження, це своєрідна стратегія наукового пізнання тощо.

Найбільш важливими завданнями методології науки є: виявлення об'єкта і предмета дослідження; постановка наукового завдання або проблеми; побудова методу розв'язання даного наукового завдання та оцінка його застосовності; аналіз обґрунтованості і оцінка достовірності одержуваних результатів; оцінка значущості опрацьованих методичних рекомендацій [4].

Методологічні засади процесу навчання створюють діалектика, и закони, зокрема, закон єдності і боротьби протилежностей, закон заперечення заперечень, закон переходу кількісних змін в якісні, теорія відображення, системний, синергетичний, діяльнісний і компетентнісний підходи як методи пізнання дійсності. У багатьох науково-педагогічних дослідженнях зазначається, що методологічною основою процесу навчання є теорія пізнання. Проте С. У .Гончаренко відмічає, що вона не може бути методологічною основою, оскільки теорія пізнання досліджує процес пізнавальної діяльності в цілому і насамперед її змістові основи, тоді як методологія акцентує увагу на методах, шляхах дослідження істинного і практичного знання. З врахуванням цього зауваження можна стверджувати, що теорія пізнання, її закони і закономірності є лише теоретичною основою вивчення процесу навчання. Цю основу поглиблюють і розширюють системний підхід, зокрема теорія систем, теорія відображення.

Єдність логічного та історичного та закони діалектичного мислення передбачають всебічне вивчення процесу навчання, явищ і фактів, з ним пов'язаних, а також намагання розкривати його зовнішні і внутрішні взаємозв'язки, розглядати цей процес у русі, динаміці, розвитку, бачити в ньому перехід кількісних змін у якісні, вивчати внутрішні суперечності цього процесу, встановлювати єдність протилежностей і на цій основі – його рушійні сили.

Внутрішньою рушійною силою процесу навчання є суперечності між вимогами, які висуваються до знань, умінь і навичок учнів, і реальними можливостями учнів з їх виконання. Ця суперечність стає джерелом розвитку процесу навчання, якщо висунуті вимоги відповідають можливостям учнів і, навпаки, вона не служить позитивному протіканню процесу, якщо вимоги виявляються дуже важкими або дуже легкими, тобто не перебувають у зоні найближчого розвитку учня. Діяльність передбачає засвоєння учнями знань, умінь і навичок, формування в них способів творчої діяльності та емоційно-оцінних норм. Отже є необхідність глибше розглянути такі аспекти навчання: навчання як взаємодія “учитель-учень” (суб'єктно-суб'єктна взаємодія; навчання як процес управління; навчання як суб'єктно-об'єктна взаємодія).

Необхідно звернути увагу на те, що на сьогоднішньому етапі розвитку педагогічної теорії і практики однією з рушійних сил у розвитку педагогічної науки є дія суперечності між необхідністю формування в учнів та студентів широкого кола компетенцій та компетентностей, а з іншого боку відсутністю чіткого та однозначного розуміння цих понять та абсолютною не розробленістю методики та технологій навчання.