Розділ 35

а півдні Англії була рання весна. Вийшовши на балкон третього поверху особняка Веллспрінґ, Майкл побачив, що на буках, які вкривали довколишні пагорби, почали з’являтися блідо-зелені листочки. Просто під балконом гомоніли гості, що прийшли на вечірку; вони прогулювалися в трояндовому саду. Офіціанти в білих фраках подавали канапе й келихи шампанського, а квартет музик виконував твори Вівальді. Хоча вчора, в суботу, пройшов дощ, сьогодні було так тепло і ясно, що небо виглядало якимось несправжнім — як блакитний тент, напнутий для того, щоб захистити гостей від негоди.

Маєток Веллспрінґ був іще однією власністю Вічнозеленого фонду. Перші два призначалися для публічної діяльності, зате горішній поверх являв собою закрите помешкання й перебував під охороною. Уже вісім днів Майкл жив у цьому особняку За цей час місіс Брюстер спромоглася в повному обсязі пояснити публічні й таємні цілі програми «Молоді світові лідери». Армійські полковники та працівники поліції, які наминали закуски в трояндовому саду, приїхали до Англії для того, щоб навчатися методів боротьби з тероризмом. За три дні семінару вони вже встигли чимало дізнатися про моніторинг Інтернету, камери стеження, радіочастотні чипи та всеохопні інформаційні системи.

Вечірка в саду була кульмінацією навчального процесу. Лідери мали зустрітися з представниками великих компаній та корпорацій, які прагнули запровадити нову технологію контролю в малорозвинених країнах. Кожному з лідерів видали спеціальну шкіряну теку для візитівок, що роздаватимуться в неформальній атмосфері після першого келиха вина.

Спершись на перила балкону, Майкл спостерігав, як місіс Брюстер рухалася через натовп. Її бірюзова спідниця та блакитна жакетка вирізнялися серед строгих ділових костюмів і світло-зелених військових мундирів. На відстані вона скидалася на молекулу-каталізатор, вкинуту в колбу з різними хімічними речовинами. Вона зустрічалася з однією групою людей, говорила з ними й після прощального поцілунку переходила до іншої групи. Таким чином вона формувала зв’язки між молодими лідерами й тими, хто хотів їм служити.

Майкл покинув балкон і пройшов крізь засклені двері до кімнати, що колись була спальнею хазяїна маєтку. Тепер у її центрі на операційному столі лежав його батько. Зі стелі на нього мовчки дивилися ліпні купідони. Голову Метью Корріґана вибрили і в мозок імплантували давачі. Науковці постійно стежили за його пульсом і температурою. Один з неврологів зазначив, що пропалий Мандрівник був «максимально мертвий, але й досі живий».

Майклу було ніяково раз у раз повертатися до кімнати і бачити в ній нерухоме тіло на столі. Він почувався як боксер, що загнав свого суперника в куток рингу. Начебто бій скінчився, але раптом його батько ухилився від завершального удару й відскочив убік.

— Так ось він який, цей знаменитий Метью Корріґан, — пролунав знайомий голос.

Майкл злегка обернувся й побачив у дверях Кеннарда Неша. На ньому був блакитний діловий костюм із приколотою до лацкана емблемою Вічнозеленого фонду.

— Привіт, генерале. А я гадав, що ви й досі на Дарк-айленді.

— Минулої ночі я був у Нью-Йорку, але я завжди встигаю на завершальну церемонію програми «Молоді світові лідери». Крім того, я хотів оглянути останній трофей містера Буна... — із цими словами Неш підійшов до столу й уважно подивився на Метью Корріґана.

— Це дійсно ваш батько?

— Так.

Генерал простяг руку й тицьнув указівним пальцем в обличчя Метью Корріґана.

— Мушу зізнатися, я дещо розчарований. Гадав, що він має більш авторитетний і владний вигляд.

— Якби він і досі активно діяв, то спромігся б організувати потужний опір програмі «Двійник» у Берліні.

— Утім, цього не буде, еге ж? — пхикнув Неш, не приховуючи своєї зневаги до Майкла. — Наскільки я розумію, ви надурили виконком і налякали його членів оцим нерухомим тілом на столі. На мою думку, Мандрівники вже не являють собою значущого чинника. Це стосується також вас і вашого брата.

— Можете поговорити з місіс Брюстер. Я переконаний, що допомагаю Братам досягти їхньої мети.

— Я чув про ваші пропозиції, і вони не справили на мене належного враження. Місіс Брюстер завжди була незламним прихильником нашої справи, але, на мою думку, вона припустилася великої помилки, дозволивши вам подорожувати по всій Європі й поширювати безглузді ідеї.

— Ви ж самі ввели мене до виконкому, генерале.