Розділ 35

— Це помилка, яку ми невдовзі виправимо. Час вам повертатися до комп’ютерного центру, Майкле. Або приєднатися до батька в паралельному світі. Ви — Мандрівник, і це ваш обов’язок, чи не так? Усі ви є генетичними виродками. Достоту як наші тварини-мутанти.

Засклені двері було розчинено, і Майкл почув, як струнний квартет узяв завершальний малозвучний акорд. Через кілька секунд пискляво зафонив мікрофон, і в гучномовцях почувся голос місіс Брюстер.

— Щиро вітаю всіх присутніх! — сказала вона, чітко й експресивно промовляючи кожне слово. — Сьогодні прекрасний день, який вдало вінчає наш триденний симпозіум із програми «Молоді світові лідери». Мені було приємно чути — ба більше — я була зворушена тими коментарями, що я їх почула сьогодні в саду...

— Схоже, місіс Брюстер знову на своїй хвилі й зібралася виголошувати невеличку промову години на дві. — Неш скептично скривився, засунув руки в кишені та рушив до виходу.

— Ви йдете?

— Немає потреби залишатися.

— Звісно, немає. Ви ж для нас чужий. Чи не так?

Генерал Неш повільно пішов геть, а Майкл залишився коло батькового тіла. Загроза з боку Неша була цілком реальною, проте Майкл особливо не переймався. Він не збирався ані повертатися до комп’ютерного центру, ані подорожувати до паралельного світу. Ще залишалося досить часу для маневрування. Він уже встиг утворити альянс із місіс Брюстер. Тепер зосталося перетягти на свій бік інших Братів. Останнім часом Майклові було легко спілкуватися з будь-ким. Оскільки він мав змогу розгледіти ледь помітні, скороминущі зміни у виразі обличчя кожного співрозмовника, то міг дібрати такі слова, щоб скерувати його в потрібному напрямку.

— Чому ти цього не зробив? — звернувся він до свого батька. — Роздобув би грошей. Поширив би та зміцнив свою владу. Зробив би для цього все необхідне. Натомість ти змусив нас ховатися...

Майкл чекав на відповідь, але його батько мовчав. Відвернувшись від тіла, Майкл покинув кімнату й знову вийшов на балкон. Місіс Брюстер і досі промовляла.

— Усі ви — справжні ідеалісти, — сказала вона. — І я вітаю вашу силу й мудрість. Ви відкинули безглузді гасла адептів такої примарної чесноти, як «свобода». Свобода для кого? Для кримінальників і терористів? Законослухняний роботящий люд у всьому світі потребує ладу, а не риторики. Він прагне сильного керівництва. І я дякую Богові, що ви готові впоратися з цією проблемою. Упродовж наступного року одна європейська країна зробить перший крок назустріч упорядкованому контролю над своїми мешканцями. Успіх цієї програми заохотить уряди інших країн. — Місіс Брюстер підняла келих з вином. — Пропоную випити за мир і стабільність.

Натовп схвально загомонів. Усі присутні в саду підняли свої келихи, і вони заблискотіли на сонці.