Розділ 22

ічнозелений фонд займав цілу офісну будівлю на Мангеттені — на перехресті П’ятдесят четвертої вулиці й Медісон-авеню. Більшість його службовців гадали, що працюють на неприбуткову організацію, яка видає дослідницькі гранти та збирає пожертви. І тільки невеличка група персоналу на восьми горішніх поверхах займалася менш публічною діяльністю Братів.

Натан Бун пройшов крізь обертальні двері та вступив до передпокою. Його погляд упав на декоративний водоспад і гайок штучних ялинок, розташований біля вікна. Архітектори наполягали на розміщенні в будинку живих вічнозелених рослин, але кожен новий саджанець в’янув і засихав, залишаючи по собі купку бурої глиці. Найкращим рішенням став гайок штучних дерев з хитромудрою системою, яка надавала повітрю легкого аромату хвої. Така імітація сподобалася всім: ялинки виглядали більш реальними, ніж справжні.

Бун наблизився до столика охорони, став на маленький жовтий квадрат і зачекав, поки охоронець просканував його очі. Підтвердивши особу Буна, він глянув на монітор комп’ютера.

— Добридень, містере Бун. Вам дозволено пройти на вісімнадцятий поверх.

— Чиє якась нова інформація?

— Немає, сер. Комп’ютер каже, що немає. Містер Раймонд проведе вас до потрібного ліфта.

Бун рушив слідом за другим охоронцем до дальнього ліфта. Містер Раймонд перевірив на сенсорі посвідчення особи й відступив, пропускаючи Буна до ліфта. Поки ліфт підіймався, вмонтована в ньому відеокамера сканувала зовнішність Буна й порівнювала її з даними, введеними в комп’ютер Вічнозеленого фонду.

Того ранку Бун одержав електронне повідомлення із запрошенням на засідання виконкому Братів. Це було дуже незвично. За останні два роки його запрошували на наради тільки тоді, коли на них головував Неш. Наскільки йому було відомо, генерал і досі лишався на Дарк-айленді, що на річці Святого Лаврентія.

Двері ліфта розчинились, і Бун увійшов до порожньої приймальні. За секретарським столиком нікого не було, але на ньому лежав маленький гучномовець.

— Здрастуйте, містере Бун. — Голос, що залунав з гучномовця, був оброблений комп’ютером, але звучав він як голос реальної людини — молодої енергійної жінки.

— Добридень.

— Будь ласка, зачекайте в приймальні. Ми покличемо вас, коли почнеться нарада.

Бун усівся на замшеву кушетку біля скляного кавового столика. Йому ще ніколи не доводилося бувати на вісімнадцятому поверсі, і тому він гадки не мав, які пристрої стежать за його рухами. Надчутливий мікрофон міг відслідковувати частоту його пульсу, а інфрачервона камера мала здатність реєструвати зміни температури його шкіри — у роздратованих або наляканих людей підвищувалася температура шкіри та пришвидшувалося серцебиття. Комп’ютер міг обробити ці дані й вирахувати ймовірність неконтрольованої насильницької реакції.

Почулося легеньке клацання, і зі столика висунулася шухляда.

— Наші давачі повідомили нас, що ви маєте при собі пістолет, — сказав комп’ютерний голос. — Будь ласка, покладіть його в цю шухляду. Пістолет повернуть вам після закінчення наради.

Бун підійшов до столу й витріщився на шухляду. Уже вісім років пропрацював він на Братів, але ще жодного разу йому не наказували здати зброю. Він завжди був надійним та слухняним працівником. Невже вони засумнівалися в його лояльності?

— Це наше друге прохання, — знов озвався голос. — Невиконання буде вважатися порушенням режиму безпеки.

— Я сам відповідаю за безпеку, — сказав Бун, та потім збагнув, що розмовляє з комп’ютером. Він витримав кількасекундну паузу — щоб довести свою незалежність — і витяг пістолет з наплічної кобури. Коли він поклав його в шухляду, три лінії світла оточили його правильним трикутником. Шухляда ковзнула й закрилася, а Бун повернувся до кушетки. Він нічого не мав проти сканера, але його роздратувало те, що з ним поводяться як із кримінальником. Вочевидь, програму не налаштували на виявлення належного рівня ввічливості.

Бун утупився у велику картину, що висіла на стіні. Це була пастельна пляма, що нагадувала розчавленого павука. На протилежному боці кімнати розташовувалося троє дверей різного кольору. Назад можна було вийти тільки через ліфт, і цю систему теж контролював комп’ютер.