Сполучна тканина

Анатомія людини

У жировій клітині, що розвивається, органел більше, ніж у зрілій. Є декілька крапель (пухирців) жиру, кожна з яких відділена від цитоплазми тонкою внутрішньою мембраною. Ззовні мембрану вкриває система тонких рівнобіжних меридіально розташованих філаментів. Елементи агранулярної ендоплазматичної сітки у вигляді коротких трубочок і пухирців також оточують краплі жиру. Адипоцити поглинають жирні кислоти, гліцерофосфат і синтезують із них тригліцериди. Необхідний гліцерофосфат утворюється жировими клітинами в процесі метаболізму глюкози. Тригліцериди можуть синтезуватися також із глюкози й амінокислот.

В процесі виділення адипоцитами жиру назовні краплі жиру зменшуються або навіть зникають з цитоплазми. Вивільнені жирні кислоти надходять у кров, зв'язуються альбумінами, транспортуються і поглинаються іншими клітинами, а потім використовуються як джерело енергії.

Жирові включення вимиваються з клітин спиртами під час виготовлення гістологічних препаратів, тому цитоплазма жирових клітин виглядає комірчастою або містить велику світлу порожнину. При фіксації тканин розчином формаліну, фарбуванні Суданом III і гематоксиліном видно скупчення жирових клітин, які розташовані, як правило, вздовж кровоносних судин.

Багатопухирчаста жирова клітина – полігональний адипоцит бурої жирової тканини має невеликі розміри, містить кругле ядро, яке розташоване в центрі, багато великих мітохондрій, жирових пухирців, оточених мікрофіламентами, а також нечисленні елементи гранулярної й агранулярної ендоплазматичної сітки. Плазмолема формує безліч піноцитозних пухирців. Багатопухирчастий адипоцит оточений власною базальною мембраною, укріпленою ззовні сіткою з ретикулярних і колагенових мікрофібрил.

Періцити (перикапілярні клітини, або клітини Руже) розташовані ззовні від ендотелію, у середині базальної мембрани капілярів. Псрицити – цс клітини, що мають відростки, які контактують з еидотеліоцитами. Вони передають останнім інформацію про накопичення або втрату ендотеліоцитом рідини. Це призводить до розширення або звуження просвіту капіляра. За будовою перицити подібні до фібробластів, але в цитоплазмі перицита значно більше філаментів, а на цитоплазматичній поверхні плазмолеми є щільні тільця.

Пігментні клітини (меланоцити) містять включення пігменту і розташовуються в епідермісі шкіри. їх особливо багато в епідермісі зовнішніх статевих органів, у райдужні і власній судинній оболонці очного яблука, у м'якій мозковій оболоні. Пігментні клітини мають зірчасту форму і містять численні зерна ендогенного меланіну. При світловій мікроскопії видно клітини неправильної форми, цитоплазма яких заповнена чорно-коричневими гранулами пігменту меланіну. Ядро на цьому фоні виглядає світлим, має інвагінації. Більшість пігментних гранул має розмір 0,3-0,7 мкм, іноді до 1 мкм, і оточені мембраною. Гранули розташовані також у відростках клітин. Промеланінові гранули, що їх синтезує гранулярна ендоплазматична сітка, транспортуються в апарат Гольджі, від якого відокремлюються пухирці з молекулами тирозинази, і перетворюються в меланосоми (попередники гранул). Тирозиназа під впливом дигідроксифеиілалапіну утворює “зрілий” меланін, який оточує мембрана. Цитоплазматичні органели розвинуті добре, є небагато мікрофібрил. У пігментній сполучній тканині пігментні клітини з'єднуються між собою відростками, утворюючи сітку. В епідермісі пігментні клітини розміщені між клітинами базального шару і волосяними цибулинами.

На 1 мм2 поверхні шкіри припадає 1 200-1 500 пігментних клітин; у представників чорної і жовтої рас їх кількість значно більша. Колір очей залежить від кількості пігментних клітин у райдужці ока. Велика кількість тісно розташованих меланоцитів зумовлює чорний або темно-карий колір. Чим менше пігментних клітин, тим світліша райдужка.

Макрофаг – основний структурний елемент системи мононуклеарних фагоцитів, що включає групу клітин, об'єднаних спільністю походження з моноцитами крові, будовою і функцією (активний фагоцитоз і піноцитоз). До макрофагів належать осілі макрофагоцити (гістіоцити), зірчасті ретикулоендотеліоцити (клітини Купфера), остеокласти, макрофаги нервової системи, черевної і плевральної порожнин, вільні і фіксовані макрофаги лімфатичних вузлів і селезінки, вогнищ запалення, альвеолярні макрофаги.

Циркулюючий моноцит мігрує з кровоносного русла в тканини, де перетворюється в макрофаг. За добу в організмі людини утворюється 0,6-1,0×109 моноцитів, причому в циркулюючій крові їх приблизно в 20 разів менше, ніж у тканинах.

Макрофаги поділяють на вільні, які мігрують у сполучну тканину, легені і серозну порожнину, і фіксовані – осілі, котрі постійно знаходяться в печінці, кістковому мозку і лімфоїдних органах.

Для макрофагів характерна поліморфність. їх морфофункціональні особливості залежать від мікрооточення. Так, наприклад, альвеолярні макрофаги – аероби, а переважний тип їхнього метаболізму – окисне фосфорилювання. Перитонеальні макрофаги і клітини Купфера – факультативні анаероби, в яких переважає гліколіз.

Розміри макрофагів коливаються в межах 10-23 мкм. Плазмолема макрофага утворює численні мікроворсинки, складки, вирости, ундулюючі мембрани. Кількість псевдоподіїв, залежить від функціональної активності макрофага, вони забезпечують його амебоподібний рух. У клітинній оболонці є безліч піноцитозних пухирців і заглибин. Ядро кулясте або овоїдне, має глибокі інвагінації, хроматину мало (переважає периферійний гетерохроматин), однак ядерце завжди виражене чітко. Об'єм цитоплазми значно перевищує об'єм ядра. У цитоплазмі макрофагів мало елементів гранулярної ендоплазматичної сітки і мітохондрій, добре розвинений комплекс Гольджі, багато рибосом і різних функціональних форм лізосом: малі первинні, що оточують комплекс Гольджі; фаголізосоми; залишкові тільця (рис. 20). У процесі дозрівання від промоноцита до макрофага в клітині збільшується кількість лізосом, мікроворсинок, підвищується активність більшості ферментів і знижується активність пероксидази.

На поверхні плазмолеми макрофагів є рецептори до антигенів, імуноглобулінів, комплементу, опсонінів, лімфокінів, Т- і В-лімфоцитів, різних клітин, зокрема злоякісних, еритроцитів тощо.

Макрофаги синтезують низку біологічно активних речовин: фагоцитии, лізоцим, інтерферон, піро- ген, компоненти системи комплементу тощо, які забезпечують природний імунітет.

Макрофаги фагоцитують антигени, переробляють їх з корпускулярної форми в молекулярну і передають їх імунокомпетентним клітинам. Тим самим забезпечується набутий імунітет.

Завдяки активному фагоцитозу, широко використовується прижиттєве (вітальне) фарбування

Будова макрофага

Рис. 20. Будова макрофага

макрофагів за допомогою трипанового синього, колоїдного срібла, китайської туші. Прижиттєве введення барвника експериментальним тваринам дозволяє простежити участь елементів сполучної тканини, у першу чергу макрофагів, в імунних процесах. Частки барвника захоплюються макрофагами. При мікроскопії можна бачити макрофаги з чіткими контурами, які містять у цитоплазмі темно-сині гранули фагоцитованого барвника і гіперхромні ядра клітин, забарвлених карміном у червоний колір.

Для фагоцитування великих сторонніх часток кілька макрофагів зливаються, утворюючи гігантські клітини, що містять два і більше ядер.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Анатомія людини» автора Головацький А.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сполучна тканина“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • КОРОТКИЙ НАРИС З ІСТОРІЇ АНАТОМІЇ

  • Розвиток анатомії в Україні (від Київської Русі до сьогодення)

  • КЛІТИНИ, ТКАНИНИ

  • Біологічні мембрани

  • Міжклітинні контакти

  • Цитоплазма

  • Транспорт речовин у клітині і через мембрани

  • Функції клітин

  • Фагоцитоз

  • Життєвий шлях клітин

  • Тканини

  • Одношаровий епітелій

  • Багатошаровий епітелій

  • Сполучна тканина
  • Скелетні сполучні тканини – хрящова і кісткова тканини

  • Кров і лімфа

  • М'язова тканина

  • Нервова тканина

  • Нервові волокна

  • Органи, системи й апарати органів

  • Розвиток людини в онтогенезі

  • Особливості будови, росту і розвитку людини

  • Площини, осі, лінії та ділянки тіла

  • ОПОРНО-РУХОВИЙ АПАРАТ. КІСТКИ, СИСТЕМА СКЕЛЕТА (ОСТЕОЛОГІЯ)

  • Будова скелета

  • Класифікація кісток

  • Рентгеноанатомія кісток

  • Хребці

  • Ребра і груднина

  • Розвиток кісток тулуба в онтогенезі

  • Скелет голови – череп

  • Кістки лицевого черепа

  • Топографія черепа

  • Індивідуальні та статеві особливості черепа

  • Рентгеноанатомія черепа

  • Череп немовлят і вікові особливості черепа

  • Розвиток кісток черепа в онтогенезі, порівняльна анатомія

  • Розвиток черепа, вікові особливості кісток мозкового і лицевого черепа

  • Варіанти й аномалії розвитку кісток черепа людини

  • Порівняння черепа сучасної людини з черепами антропоморфних мавп і викопних гомінід

  • Череп і людські раси

  • Кістки кінцівок

  • Кістки вільної частини верхньої кінцівки

  • Розвиток, варіанти й аномалії кісток верхньої кінцівки

  • Кістки нижніх кінцівок

  • Кістки вільної частини нижньої кінцівки

  • Розвиток, варіанти й аномалії кісток нижньої кінцівки

  • СИСТЕМА З'ЄДНАНЬ КІСТОК (АРТРОЛОГІЯ)

  • З'єднання кісток черепа

  • З'єднання кісток тулуба

  • З'єднання ребер з хребтом і грудниною. Грудна клітка

  • З'єднання кісток верхньої кінцівки

  • З'єднання кісток нижньої кінцівки

  • Таз

  • З'єднання кісток вільної нижньої кінцівки

  • Розвиток з'єднань кісток у людини в онтогенезі

  • М'ЯЗОВА СИСТЕМА (МІОЛОГІЯ)

  • Допоміжний апарат м'язів

  • Робота м'язів. Елементи біомеханіки

  • Розвиток м'язів людини в онтогенезі

  • М'язи і фасції спини

  • Поверхневі м'язи спини

  • Другий шар поверхневих м'язів спини (див. рис. 132)

  • Глибокі м'язи спини

  • Другий шар глибоких м'язів спини (див. рис. 134)

  • Третій шар глибоких м'язів спини

  • Варіанти й аномалії м'язів спини

  • М'язи і фасції грудної клітки

  • Поверхневі м'язи грудної клітки

  • Глибокі м'язи грудної клітки

  • Варіанти й аномалії м'язів грудної клітки

  • М'язи і фасції живота

  • М'язи бічних стінок черевної порожнини

  • М'язи передньої стінки черевної порожнини

  • М'язи задньої стінки черевної порожнини

  • Промежина

  • Поверхневі м'язи сечово-статевої ділянки

  • Відхідникова ділянка

  • Топографія фасцій і клітковинних просторів промежини

  • М'язи і фасції голови

  • М'язи вушної раковини

  • М'язи, що оточують ніздрі

  • Жувальні м'язи

  • Варіанти й аномалії жувальних м'язів

  • М'язи і фасції шиї

  • Поверхневі м'язи шиї

  • Глибокі м'язи шиї

  • Варіанти й аномалії м'язів шиї

  • Топографія шиї, фасцій і клітковинних просторів

  • М'язи і фасції верхньої кінцівки

  • М'язи вільної верхньої кінцівки

  • М'язи передпліччя (mm. antebrachii)

  • М'язи кисті

  • Варіанти й аномалії м'язів верхньої кінцівки

  • Топографія фасцій і клітковинних просторів верхньої кінцівки

  • М'язи і фасції нижньої кінцівки

  • М'язи тазового пояса

  • Зовнішні м'язи тазового пояса

  • М'язи вільної частини нижньої кінцівки

  • М'язи гомілки

  • М'язи стопи

  • Варіанти й аномалії м'язів тазового пояса і вільної нижньої кінцівки

  • Топографія фасцій і клітковинних просторів нижньої кінцівки