Хрящ (латинською – cartilago, грецькою – chondros) як орган, утворений з хрящової тканини. Хрящі покриті охрястям (perichondrium), що складається з двох шарів. Зовнішній шар охрястя утворений волокнистою сполучною тканиною, у якій є багато кровоносних судин і нервових закінчень. Внутрішній шар охрястя – хондрогенний, у ньому є нрехондро- бласти і хоидробласти. Безпосередньо під охрястям містяться хондроцити – веретеноподібної форми клітини, які розташовані декількома шарами паралельно до охрястя. Ці клітини за будовою луже подібні до фібробластів. Глибше розміщені різні за формою і розмірами хондроцити. Ще глибше в лакунах залягають ізогенні групи хрящових клітин. У деяких клітинах можна побачити фігури мітозу. Кістки скелета мають високу механічну міцність, що зумовлена фізико-хімічною єдністю органічних і неорганічних речовин, а також особливою конструкцією кісткової тканини. За міцністю кістка не поступається міді та залізу. Значна кількість органічних речовин (особливо у дітей) забезпечує її велику пружність і еластичність. Якщо в кістці переважають неорганічні речовини, то кістка стає ламкішою (у старих людей). Так, опір живої кістки і міді на розтягання приблизно однаковий. Кістка витримує стиснення 10 кг/мм2 (аналогічно чавуну). Межа міцності ребер на злам досягає 110 кг/см2. Це пов'язано з особливостями хімічного складу і будови кісток.
Вміст води в “живій” кістці сягає 50 %. У сухому залишку кісткової тканини є приблизно 33%
Рис. 47. Скелет людини: А – вигляд спереду, Б – вигляд ззаду
органічних речовин, які називають “осеїном ”, і 67 % неорганічних речовин (солей кальцію, фосфору, магнію та інших елементів).
Кістка (os) іззовні (крім зон суглобового хряща) вкрита окістям (periosteum) – це міцна сполучнотканинна пластинка, в якій багато кровоносних і лімфатичних судин та нервових закінчень (рис. 48). Окістя ііцно зрошене з кісткою за допомогою сполучнотканинних волокон, що проникають у глибину кістки. Зовнішній шар окістя волокнистий і утворений переважно колагеновими волокнами. Внутрішній шар окістя – остеогенний, він безпосередньо прилягає до кісткової тканини. У ньому розташовані веретеноподібні “спочиваючі” остеогенні клітини, за рахунок яких відбуваються ріст кістки у товщину та її регенерація після пошкодження. Остеогенні кліти
Рис. 48. Будова тіла (діафіза) довгої трубчастої кістки
ни вважаються стовбуровими, бо вони здатні до інтенсивного мітотичного поділу і є поліпотснтними. У процесі диференціації з них, у залежності від мі- крооточення, можуть утворюватися клітини декількох типів – остеобласти і хондробласти.
На поверхнях кожної кістки помітні випуклості, заглибини, борозни, отвори, шорсткості. До цих структур прикріплюються сухожилки м'язів, фасції, зв'язки, проходять судини і нерви. Підвищення, що виступають над поверхнею кістки, називають приростками, або апофізами (від латинського apophysis – виріст). До них належать: горб (tuber), горбок (tuberculum), гребінь (crista), відросток (processus). На кістках є також заглибини: ямка (fossa), ямочка (fossula). Поверхні кістки обмежені краями (margo). На ділянках кісток, до яких прилягають нерви, кровоносні судини та інші структури, мають борозни (sulcus – борозна). У місцях проходження через кістку судини або нерва утворюються: канал (canalis), канадець (canaliculus), щілина (fissum), вирізка (incisura). На поверхні кожної кістки, особливо з внутрішнього боку, помітні маленькі отвори, що йдуть углиб кістки, – це живильні отвори (foramina nutricia).
Розрізняють щільну і губчасту кісткову речовину (рис. 49). Щільна кісткова речовина (substantia ossium compacta) побудована зі щільної тканини, пронизаної тонкими каналами остеонів (каналами Гаверса), що містять кровоносні судини і нервові волокна. Навколо кожного каналу кісткова речовина утворює по 4-20 циліндричних пластинок остеома (рис. 50). Структура з каналу Гаверса разом з навколишніми кістковими пластинками називається остеоном, або системою Гаверса. Діаметр остеона дорівнює приблизно 0,3-0,4 мм, довжина – до 2 см і більше. На межі між пластинками залягають кісткові клітини – остеоцити.
У сусідніх пластинках одного остеона волокна орієнтовані в різних напрямках, що забезпечує міцність кістки. Сусідні пластинки з'єднані між собою колагеновими волокнами. Кількість пластинок остеона і його діаметр максимально віддалені від джерела живлення – судини, яка проходить в каналі остеона. Ця відстань не повинна перевищувати 0,2 мм, а діаметр остеона – 0,4 мм, бо остеоцити живляться за рахунок міжклітинної рідини, що надходить по системі кісткових канальців, де проходять їх відростки. Між остеонами залягають вставні пластинки – залишки остеонів, які руйнуються в процесі життєдіяльності і перебудови кістки. Ці пластинки слугують матеріалом для утворення нових остеонів. Ззовні від остеонів під окістям розташовані рівнобіжними рядами зовнішні оточуючі (генеральні) пластинки (рис. 51). Внутрішній шар щільної речовини кістки, що межує з кістковомозковою порожниною і покритий ендоостом, представлений внутрішніми оточуючими (генеральними) пластинками. Канали остеонів з'єднуються між собою і з поверхнею кістки короткими поперечними проникаючими каналами (канали Фолькмана, живильні канали). Через ці канали з окістя у кістку проникають судини, які живлять кістку, і нервові волокна. Зсередини канали остеонів вистелені ендоостом, утвореним з тонкої сполучнотканинної пластинки, внутрішнім шаром якої є плоскі остеогенні клітини. Остеогенні клітини диференціюються в остеобласти, які утворюють нові остеони, беруть участь у відновленні кістки
Рис. 49. А – проксимальний (верхній) і Б – дистальний (нижній) наростки (епіфізи) плечової кістки (розпил у лобовій площині)
Рис. 50. Будова остеона
Рис. 51. Будова довгої трубчастої кістки (за Б. Баргманом)
при пошкодженнях. Остеогепні клітини у “спочиваючому” стані морфологічно не відрізняються від інших клітин, розташованих поруч. Лише після “активації”, перетворюючись в остеобласти, вони морфологічно розпізнаються. Мри цьому цитоплазма стає більш базофільною, бо зростає кількість рибосом і елементів гранулярної ендоплазматичної сітки.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Анатомія людини» автора Головацький А.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Будова скелета“ на сторінці 1. Приємного читання.
