Нервова тканина

Анатомія людини

З нервової тканини (textus nervosus) побудована центральна нервова система (головний і спинний мозок) і периферійна нервова система – нерви, нервові волокна з їх кінцевими апаратами, нервові вузли (ганглії). Нервова тканина складається з нервових клітин – нейронів (нейроцитів) з особливою будовою та функцією і клітин нейроглії, які виконують опорну, трофічну, захисну і розмежувальну функції.

Нейроцит, або нейрон (neurocytus, neuronum) є структурно-функціональною одиницею нервової системи. Основними функціями нейрона є: сприйняття подразнення, аналіз і трансформація цієї інформації в нервовий (електричний) імпульс або хімічний сигнал; передача та збереження цієї інформації, здатність продукувати біологічно активні речовини. Завдяки таким функціям нейронів нервова тканина забезпечує регуляцію і узгоджену роботу органів та систем організму, його адаптацію до умов внутрішнього і зовнішнього середовища. Нейрон складається з тіла (перикаріона), де інформація обробляється, і відростків, що відходять від тіла. Відростки є характерною структурною ознакою нейронів, вони забезпечують проведення нервового імпульсу. Відростки є двох видів – аксони і дендрити. Аксон, або нейрит (від грецького axis – вісь), – це один довгий відросток довжиною до 1,5 м, він закінчується термінальним розгалуженням. Цей відросток проводить нервовий імпульс від тіла нейрона. Дендрити (від грецького dendron – дерево) – це короткі і численні відростки, які деревоподібно галузяться. Ці відростки проводять нервовий імпульс від закінчень до тіла нейрона. Нервові клітини динамічно поляризовані, тобто здатні пропускати нервовий імпульс лише в напрямку від дендрита до аксона (рис. 30).

У залежності від кількості відростків нервові клітини поділяються на: уніполярні, що мають тільки один відросток – аксон; біполярні, що мають два відростки: аксон і дендрит; псевдоуніполярпі нейрони мають два відростки аксон і дендрит, але біля тіла клітини ці два відростки настільки щільно прилягають один до одного, що створюється ефект одного відростка, але на певній відстані ці відростки Т-подібно розходяться. За функцією це чутливі нейрони, здебільшого вони розташовані в чутливих вузлах спинномозкових і черепних нервів. Мультиполярні нейрони мають численні дендрити і один аксон, вони переважають у нервовій тканині.

Розміри тіла нервових клітин коливаються в межах від 4-5 мкм до 130-140 мкм, а довжина відростків коливається від кількох мікрометрів до 1 м і більше. Форма тіл нейронів, їх розміри, число дендритів і ступінь їх розгалуження є дуже мінливими в залежності від локалізації нейронів та виконуваної ними функції. Наприклад, псевдоуніполярні нейрони мають кругле тіло, форма тіл мультиполярних нейронів спинного мозку неправильна. Тіла великих пірамідних нейронів кори великого мозку мають трикутну форму, а від них відходить багато коротких дендритів. Аксон відходить від основи клітини. На відміну від дендритів, діаметр аксона не змінюється. Грушоподібні нейрони кори мозочка мають два великих дендрити, що інтенсивно галузяться, а довгий аксон відходить від верхівки клітини.

Розрізняють два типи мультиполярних нейронів: мультиполярний нейрон з довгим аксоном і великою кількістю дендритів (клітина Гольджі І типу) і мультиполярний нейрон з коротким аксоном, дендрити якого галузяться (клітини Гольджі II типу). Клітини І типу розташовані в симпатичних і парасимпатичних нервових вузлах. До нейронів І типу також належать великі пірамідні нейрони кори великого мозку, грушоподібні нейрони кори мозочка, рухові нейрони спинного мозку. Ці нейрони передають нервові імпульси на великі відстані. До нейронів II типу належать клітини центральної нервової системи, що передають нервові імпульси сусіднім нейронам.

У сірій речовині півкуль великого мозку і мозочка нейрони розташовуються шарами, а в інших відділах нервової системи нервові клітини утворюють скупчення – ядра.

Нейрони – переважно одноядерні клітини. Два і більше ядер мають деякі нейрони, що розташовані в нервових вузлах автономної (вегетативної) нервової системи. Сферичне ядро діаметром приблизно 17 мкм у більшості нейронів займає центральне положення (рис. 31). Гетерохроматин розташовується рівномірно по всьому ядру, добре помітне базофільне ядерце, у нейрогілазмі перикаріоиа розташовані численні сферичні або видовжені мітохондрії діаметром приблизно 0,1 мкм. Часто в зоні комплексу Гольджі виявляються мультивезикулярні тільця.

Основними структурними ознаками нейронів є наявність у нейрогілазмі численних спеціальних

Типи нейтроцитів

Рис. 30. Типи нейтроцитів

Ультрамікроскопічна будова нервової клітини

Рис. 31. Ультрамікроскопічна будова нервової клітини

органел – нейрофібрил і скупчень хромотофільноі субстанції (речовина Ніссля, тигроїд), яка складається з груп рівнобіжних цистерн гранулярної ендоплазматичної сітки і полірибосом, що містять багато РНК. Елементів агранулярної ендоплазматичної сітки в тілі нейронів мало. Вони є тільки в аксонах і дендритах у вигляді трубочок, цистерн і пухирців. Хроматофільна субстанція і вільні рибосоми розташовуються по всій цитоплазмі клітини й у дендритах, але вона відсутня у самому аксоні і його горбку.

Між елементами ендоплазматичної сітки розміщені численні мітохондрії, лізосоми, гранули ліпофусцину. Мітохондрії є й у відростках нейрона. Центріолей у нейронах нема. Зовнішня поверхня цитолеми нейрона вкрита численними синапсами і відростками астроцитів. Нейрофібрили, що переходять у відростки, утворені з мікротрубочок діаметром приблизно 20 нм і нейрофіламентами товщиною 7-10 нм. Нейрофібрили формують у перикаріоні густу тривимірну сітку, в якій розташовані лізосоми та інші структури. Нейрофібрили забезпечують міцність перикаріона і відростків, здійснюють хімічну інтеграцію клітини.

Макромолекули, що синтезуються в перикаріоні, транспортуються у віддалені ділянки відростків. За допомогою постійного повільного транспорту макромолекул зі швидкістю 1-3 мм за добу доставляються ферменти, що приймають участь у синтезі медіаторів у пресинаптичній частині синапсів, і білки цитоскелета. Швидким антероградним транспортом постачаються пухирці в синаптичні закінчення зі швидкістю 400 мм за добу. Крім того, існує ретроградний транспорт від закінчень аксона до перикаріона зі швидкістю 200-300 мм за добу, за допомогою якого крупніші пухирці переносять уламки структур і речовин, які перетравлюють лізосоми. У дендритах проходить як повільний, так і швидкий транспорт.

У нейроплазмі вздовж дендритів розташовано багато нейротрубочок, видовжених мітохондрій, а також є невелика кількість цистерн агранулярної ендоплазматичної сітки і иейрофіламентів. Речовина Ніссля є й у великих дендритах. Кінцеві відділи дендритів часто колбоподібно розширені.

Діаметр аксонів різних клітин (разом з оболонками) коливається в широких межах від 1 до 20 мкм, але в одному відростку він завжди однаковий. Товсті аксони проводять нервові імпульси швидше, ніж тонкі. Аксони відходять від конічного аксонного горбка, поблизу якого від аксона відгалужуються бічні гілки. Аксон закінчується телодендроном – кінцевими розгалуженнями, що утворюють синапси. Поверхня аксолеми (цитолеми) гладка. Аксолема початкового сегмента аксона і в ділянці перетяжки Ранв'є потовщена. В аксоплазмі є тонкі видовжені мітохондрії,

велика кількість пейротрубочок і нейрофіламентів, пухирці і трубочки аграиулярно! ендоплазматичної сітки, одинокі мультивезикулярні тільця. Рибосоми й елементи гранулярної ендоплазматичної сітки відсутні в аксоплазмі, а є тільки в цитоплазмі горбка аксона, де розташовані пучки мікротрубочок і небагато нейрофіламентів.

Отже, нейрони сприймають, проводять і передають електричні сигнали. Передача електричних сигналів зумовлена зміною мембранного потенціалу, що виникає при переміщенні через клітинну мембрану іонів натрію і калію завдяки функціонуванню иатрій-калієвого насоса.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Анатомія людини» автора Головацький А.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Нервова тканина“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • КОРОТКИЙ НАРИС З ІСТОРІЇ АНАТОМІЇ

  • Розвиток анатомії в Україні (від Київської Русі до сьогодення)

  • КЛІТИНИ, ТКАНИНИ

  • Біологічні мембрани

  • Міжклітинні контакти

  • Цитоплазма

  • Транспорт речовин у клітині і через мембрани

  • Функції клітин

  • Фагоцитоз

  • Життєвий шлях клітин

  • Тканини

  • Одношаровий епітелій

  • Багатошаровий епітелій

  • Сполучна тканина

  • Скелетні сполучні тканини – хрящова і кісткова тканини

  • Кров і лімфа

  • М'язова тканина

  • Нервова тканина
  • Нервові волокна

  • Органи, системи й апарати органів

  • Розвиток людини в онтогенезі

  • Особливості будови, росту і розвитку людини

  • Площини, осі, лінії та ділянки тіла

  • ОПОРНО-РУХОВИЙ АПАРАТ. КІСТКИ, СИСТЕМА СКЕЛЕТА (ОСТЕОЛОГІЯ)

  • Будова скелета

  • Класифікація кісток

  • Рентгеноанатомія кісток

  • Хребці

  • Ребра і груднина

  • Розвиток кісток тулуба в онтогенезі

  • Скелет голови – череп

  • Кістки лицевого черепа

  • Топографія черепа

  • Індивідуальні та статеві особливості черепа

  • Рентгеноанатомія черепа

  • Череп немовлят і вікові особливості черепа

  • Розвиток кісток черепа в онтогенезі, порівняльна анатомія

  • Розвиток черепа, вікові особливості кісток мозкового і лицевого черепа

  • Варіанти й аномалії розвитку кісток черепа людини

  • Порівняння черепа сучасної людини з черепами антропоморфних мавп і викопних гомінід

  • Череп і людські раси

  • Кістки кінцівок

  • Кістки вільної частини верхньої кінцівки

  • Розвиток, варіанти й аномалії кісток верхньої кінцівки

  • Кістки нижніх кінцівок

  • Кістки вільної частини нижньої кінцівки

  • Розвиток, варіанти й аномалії кісток нижньої кінцівки

  • СИСТЕМА З'ЄДНАНЬ КІСТОК (АРТРОЛОГІЯ)

  • З'єднання кісток черепа

  • З'єднання кісток тулуба

  • З'єднання ребер з хребтом і грудниною. Грудна клітка

  • З'єднання кісток верхньої кінцівки

  • З'єднання кісток нижньої кінцівки

  • Таз

  • З'єднання кісток вільної нижньої кінцівки

  • Розвиток з'єднань кісток у людини в онтогенезі

  • М'ЯЗОВА СИСТЕМА (МІОЛОГІЯ)

  • Допоміжний апарат м'язів

  • Робота м'язів. Елементи біомеханіки

  • Розвиток м'язів людини в онтогенезі

  • М'язи і фасції спини

  • Поверхневі м'язи спини

  • Другий шар поверхневих м'язів спини (див. рис. 132)

  • Глибокі м'язи спини

  • Другий шар глибоких м'язів спини (див. рис. 134)

  • Третій шар глибоких м'язів спини

  • Варіанти й аномалії м'язів спини

  • М'язи і фасції грудної клітки

  • Поверхневі м'язи грудної клітки

  • Глибокі м'язи грудної клітки

  • Варіанти й аномалії м'язів грудної клітки

  • М'язи і фасції живота

  • М'язи бічних стінок черевної порожнини

  • М'язи передньої стінки черевної порожнини

  • М'язи задньої стінки черевної порожнини

  • Промежина

  • Поверхневі м'язи сечово-статевої ділянки

  • Відхідникова ділянка

  • Топографія фасцій і клітковинних просторів промежини

  • М'язи і фасції голови

  • М'язи вушної раковини

  • М'язи, що оточують ніздрі

  • Жувальні м'язи

  • Варіанти й аномалії жувальних м'язів

  • М'язи і фасції шиї

  • Поверхневі м'язи шиї

  • Глибокі м'язи шиї

  • Варіанти й аномалії м'язів шиї

  • Топографія шиї, фасцій і клітковинних просторів

  • М'язи і фасції верхньої кінцівки

  • М'язи вільної верхньої кінцівки

  • М'язи передпліччя (mm. antebrachii)

  • М'язи кисті

  • Варіанти й аномалії м'язів верхньої кінцівки

  • Топографія фасцій і клітковинних просторів верхньої кінцівки

  • М'язи і фасції нижньої кінцівки

  • М'язи тазового пояса

  • Зовнішні м'язи тазового пояса

  • М'язи вільної частини нижньої кінцівки

  • М'язи гомілки

  • М'язи стопи

  • Варіанти й аномалії м'язів тазового пояса і вільної нижньої кінцівки

  • Топографія фасцій і клітковинних просторів нижньої кінцівки