Лицевий череп розташований під мозковим. Значну частину лицевого черепа займає скелет жувального апарату – права і ліва щелепи, а також нижня щелепа, що рухливо з'єднана з черепом. Інші кістки лицевого черепа мають невеликі розміри, входять до складу стінок очних ямок, носової і ротової порожнин, визначають конфігурацію обличчя. Частина кісток черепа має заповнені повітрям порожнини, які сполучаються з порожниною носа. Такі повітроносні кістки (верхня щелепа, лобова і клиноподібна кістки) зменшують масу черепа при збереженні його міцності. Порожнини є також звуковими резонаторами. Особливе місце займає під'язикова кістка, яка розташована в передній ділянці шиї і з'єднана з кістками черепа зв'язками і м'язами.
Верхня щелепа (maxilla) – парна кістка. Вона має тіло і 4 відростки: лобовий, виличний, комірковий і піднебінний (рис. 70).
Тіло верхньої щелепи (corpus maxillae) містить верхньощелепну пазуху (sinus maxillaris), що сполучається через великий верхньощелепний розтвір (hiatus maxillaris) з носовою порожниною. Цю порожнину ще називають пазухою Гаймора. Тіло має неправильну кубоподібну форму, на ньому є 4 поверхні: передня, очноямкова, підскронева і носова.
Передня поверхня (facies anterior) увігнута. Від очноямкової поверхні її відокремлює підочноямковий край (margo infraorbitalis). Нижче цього краю помітний підочноямковий отвір (foramen infraorbitale), через який виходить на поверхню кістки підочно-ямковий нерв (гілка трійчастого нерва, V пара). Під цим отвором помітна заглибина – іклова ямка (fossa canina). На присередньому гострому краї передньої поверхні тіла верхньої щелепи добре виражена носова вирізка (incisura nasalis), яка бере участь в утворенні грушоподібного отвору. Нижній край носової вирізки виступає вперед і утворює передню носову ость (spina nasalis anterior).
Очноямкова поверхня (facies orbitalis) утворює нижню стінку орбіти. Вона має трикутну форму, гладка і дещо увігнута. Її присередній край з'єднується зі сльозовою кісткою, з очноямковою пластинкою решітчастої кістки і очноямковим відростком піднебінної кістки. Задній край очноямкової поверхні на цілому черепі обмежує нижню очноямкову щілину (fissura orbitalis inferior). Тут починається підочноям- кова борозна (sulcus infraorbitalis), вона прямує вперед і продовжується в підочноямковий канал (canalis infraorbitalis), що відкривається на передній поверхні тіла верхньої щелепи підочноямковим отвором. У підочноямковій борозні і каналі є коміркові отвори, через які проходять нерви і судини до верхніх зубів.
Підскронева поверхня (facies infratemporalis) бере участь в утворенні підскроневої і крило-піднебінної ямок. Від передньої поверхні вона відділена основою виличного відростка. На підскроневій поверхні помітний горб верхньої щелепи (tuber maxillae). На ньому відкриваються коміркові отвори (foramina alveolaria), що ведуть в коміркові канали (canales alveolares), через які проходять нерви і судини до верхніх кутніх зубів. На межі з носовою поверхнею вертикально розташована велика піднебінна борозна (sulcus palatinus major), що бере участь в утворенні великого піднебінного каналу.
Носова поверхня (facies nasalis) має складний рельєф, бере участь в утворенні бічної стінки кісткової
Рис. 70. Верхня щелепа (maxilla), права. А – вигляд ззовні; Б – вигляд зсередини на носову поверхню
порожнини носа разом з піднебінною кісткою і нижньою носовою раковиною. Донизу носова поверхня переходить у верхню поверхню піднебінного відростка верхньої щелепи. На носовій поверхні видно верхньощелепний розтвір (hiatus maxillaris), що веде у верхньощелепну пазуху (sinus maxillaris). Спереду від розтвору вертикально розташована сльозова борозна (sulcus lacrimalis). Остання разом зі сльозовою кісткою і нижньою носовою раковиною утворюють носо-сльозовий канал (canalis nasolacrimalis). Позаду цієї борозни горизонтально розташований раковинний гребінь (crista conchalis), до якого прикріплюється нижня носова раковина.
Лобовий відросток (processus frontalis) відходить від тіла верхньої щелепи догори і своїм зазубреним кінцем досягає носової частини лобової кістки. На бічній поверхні відростка йде прямовисно передній сльозовий гребінь (crista lacrimalis anterior), який продовжується донизу в підочноямковий край (margo infraorbitalis), що разом з лобовим відростком обмежує попереду сльозову борозну (sulcus lacrimalis). На присередній поверхні лобового відростка помітний решітчастий гребінь (crista ethmoidalis), з яким зростається передня частина середньої носової раковини решітчастої кістки.
Виличний відросток (processus zygomaticus) відходить від верхньобічної частини тіла верхньої щелепи і своїм зазубреним кінцем з'єднується з виличною кісткою.
Комірковий відросток (processus alveolaris) представлений товстою вигнутою вперед пластинкою, що відходить від тіла верхньої щелепи вниз. Нижній вільний край відростка – коміркова дуга (arcus alveolaris) має ямочки – зубні комірки (alveoli dentales) для 8 верхніх зубів. Комірки розмежовані між собою міжкомірковими перегородками (septa interalveolaria). На зовнішній поверхні коміркового відростка помітні коміркові випини (juga alveolaria).
Піднебінний відросток (processus palatinus) – це горизонтальна пластинка, що відходить від но-
Рис. 71. Піднебінна кістка (ospalatinum), права. А – вигляд ззовні, Б – вигляд зсередини
сової поверхні тіла верхньої щелепи. Гладка верхня поверхня піднебінного відростка бере участь в утворенні нижньої стінки кісткової носової порожнини, тобто більшої частини кісткового піднебіння. Присередній край відростка піднятий догори і називається носовим гребенем (crista nasalis) і разом з протилежним гребенем утворює підвищення, до якого приєднується кісткова носова перегородка. Нижня поверхня піднебінного відростка шорстка. Присередні краї протилежних піднебінних відростків з'єднуються серединним піднебінним швом, на початку якого є різцевий отвір (foramen incisivum), що веде в різцевий канал (canalis incisivus). Через цей канал з порожнини носа проходить носо-піднебінний нерв. Задній край піднебінного відростка з'єднується поперечним піднебінним швом з горизонтальною пластинкою піднебінної кістки.
Піднебінна кістка (os palatinum) парна, бере участь в утворенні стінок кісткової носової порожнини, порожнини рота, очної ямки і крило-піднебінної ямки. Складається з тонких горизонтальної і перпендикулярної пластинок (рис. 71).
Горизонтальна пластинка (lamina horizontalis) має чотирикутну форму. Переднім краєм вона з'єднується з заднім краєм піднебінного відростка верхньої щелепи, а присередній край зростається серединним піднебінним швом з таким же краєм протилежної пластинки. Задній край гладкий, вільний, до нього прикріплюється м'яке піднебіння. Отже, піднебінні відростки верхніх щелеп і горизонтальні пластинки піднебінних кісток утворюють кісткове піднебіння (palatum osseum). Нижня піднебінна поверхня (facies palatina) горизонтальної пластинки шорстка, а верхня носова поверхня (facies nasalis) гладка. Уздовж присереднього краю горизонтальної пластинки, як і на піднебінному відростку верхньої щелепи, розташований носовий гребінь (crista nasalis), який закінчується задньою носовою остю (spina nasalis posterior).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Анатомія людини» автора Головацький А.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Кістки лицевого черепа“ на сторінці 1. Приємного читання.
