Нервові волокна (fibra nervi, neurofibra) – це відростки нервових клітин, які оточені оболонкою з олігодендроцитів (нейролемоцитів, або клітин Шванна). Розрізняють мієлінові і безмієлінові нервові волокна.
Безмієліпові нервові волокна тонкі, їх діаметр становить 1-4 мкм. Вони типові для автономної (вегетативної) нервової системи. Характерною їх структурною ознакою є те, що відростки нейронів (осьові циліндри) прогинають плазматичну мембрану олігодендроцита (нейролемоцита) і занурюються в нього, утворюється гліальна муфта навколо нервового відростка (рис. 34). В одну клітину Шванна може бути занурено багато нервових волокон. Однак деякі волокна не покриті з усіх боків олігодендроцитами. Група безмієлінових нервових волокон, що зв'язана з одним нейролемоцитом, вкрита ендоневрієм, утвореним базальною мембраною нейролемоцита і тонкою сіточкою з колагенових та ретикулярних мікрофібрил.
Мієлінові нервові волокна мають складну будову, бо нейролемоцит (клітина Шванна) спірально накручується на осьовий циліндр (аксон) нервової клітини. При цьому цитоплазма і ядро нейролемоцита відтиснуті на периферію у поверхневі відділи оболонки (рис. 35). Це товсті волокна діаметром від 1 цдо 20 мкм. Вони є складовою частиною центральної і периферійної нервової системи. Кожен нейролемоцит огортає тільки частину осьового циліндра довжиною приблизно 1 мм, утворюючи міжвузловий сегмент нервового волокна. Мієлін – це багаторазово закручений подвійний шар цитоплазматичної мембрани нейролемоцита. Товста і щільна мієлінова оболонка, що багата ліпідами, ізолює нервове волокно і запобігає “витоку” електричного струму (нервового імпульсу) з аксолеми. Зовнішня оболонка осьового циліндра утворена цитолемою нейролемоцита, його базальною мембраною і тонкою сіточкою з ретикулярних та колагенових фібрил. У темній мієліновій оболонці (при забарвленні препаратів осмієвою кислотою) розташовані вузькі світлі косі лінії – насічки мієліну. Ці структури пов'язані з процесом формування мієлінової оболонки. Подвійна складка плазмолеми нейролемоцита, що концентрично розташована навколо осьового циліндра, називається мезаксоном. Кожний завиток мсзаксона має товщину 8-12 нм. Насічки мієліну відповідають місцям, де завитки мезаксона розсунуті цитоплазмою лемоцитів. На межі між двома сусідніми нейролемоцитами утворюється звуження нервового волокна – вузлова перетяжка нервового волокна (перетяжка Ранв'є), шириною в середньому 0,5 мкм, де мієлінова оболонка відсутня (рис. 36). Тут аксолема контактує з відростками, що переплітаються між собою, нейро-
Рис. 34. Будова безмієлінового нервового волокна (за В. Г. Єлісєєвим). І – поздовжній розріз; II – поперечний розріз. 1 – осьові циліндри; 2 – ядро лемоцита (пунктиром показана площина поперечного розрізу)
Рис. 35. Послідовні стадії (А, Б, В) формування мієлінового нервового волокна
лемоцитами та їх базальною мембраною. У цьому місці сконцентрована більшість натрієвих каналів (3000-5000 на 1 мкм), а в цитолемі, що вкрита мієліном, вони практично відсутні. Міжвузлові сегменти покриті мієліном, тому час проведення по них нервового імпульсу наближається до нуля.
В аксолемі на рівнях перетяжок Ранв'є генерується нервовий імпульс, стрімко проводиться до сусідньої перетяжки, у якій збуджується наступний потенціал дії. Такий спосіб проведення імпульсу називається сапьтаторним (стрибкоподібним). У мієлінових нервових волокнах швидкість проведення нервового імпульсу найвища – від 5 до 120 м/с. Безмієлінові нервові волокна проводять нервовий імпульс зі швидкістю тільки 1-2 м/с, бо хвиля деполяризації рухається по всій плазмолемі, не перериваючись.
Між нейронами і гліоцитами є міжклітинні щілини шириною 15-20 нм. Вони заповнені основною міжклітинною речовиною з мукополісахаридів та інших сполук, що забезпечують дифузію кисню і поживних речовин. Усі міжклітинні щілини з'єднуються між собою і утворюють міжклітинний (інтерстиціальний) простір, на який припадає 17-20 % загального об'єму мозку.
У залежності від функції виділяють три основних типи нейронів: аферентні, асоціативні й еферентні. Аферентні нейрони (від латинського afferens – той, що приносить) за функцією є чутливими (рецепторними) клітинами, вони проводять нервові імпульси від органів і тканин у мозок. Тіла таких нейронів зосереджені у нервових вузлах (гангліях), розташовані поза центральною нервовою системою. Як правило, це біполярні (псевдоуніполярні) нейрони. Довгий дендрит такої нервової клітини прямує на периферію і закінчується відповідним рецептором, що здатний трансформувати енергію зовнішнього подразника в нервовий імпульс. Другий відросток (аксон) іде в головний чи спинний мозок, приносячи відповідну інформацію.
Рецептори (receptores) залежно від їх локалізації поділяють на: екстерорецептори, що сприймають зовнішні подразнення, – вони розташовані в зовнішніх покривах тіла (шкірі і слизових оболонках, в органах чуття); інтерорецептори, які поділяють на ті, що реагують на зміну хімічного складу внутрішнього середовища (хеморецептори), тиску в тканинах і органах (барорецептори, мехапореценторп); пропріорецептори, що розташовані у м'язах, сухожилках, зв'язках, фасціях, кістках, суглобових капсулах тощо і реагують на структурно-функціональні зміни в опорно-руховому апараті.
У залежності від характеру сприйняття подразнення розрізняють: терморецептори, механорецептори, барорецептори, хеморецептори і ноцирецептори. Терморецептори сприймають зміну температури. Механорецептори реагують на різні види механічних впливів (дотик до шкіри, її стискання тощо), ноцирецептори сприймають больові подразнення. Барорецептори сприймають зміни тиску, а хеморецептори реагують на дію хімічних чинників. Серед нервових закінчень розрізняють вільні, що складаються лише з розгалужень осьового циліндра, і невільні, або кінцеві нервові тільця, що містять закінчення нервового волокна і клітини глїї.
Рис. 36. Будова мієлінового нервового волокна і перетяжки Ранв'є
Вильні нервові закінчення (terminatio nervi liberae) розташовані в шкірі. Підходячи до епідермісу, нервове волокно втрачає мієлін і проникає через базальну мембрану в епітеліальний шар. При цьому базальні мембрани епітелію і нейролемоцитів переходять одна в одну. Нервові волокна розгалужуються між епітеліоцитами, доходячи до зернистого шару; їхні гілочки діаметром менше 0,2 мкм колбоподібно розширюються на кінцях. Аналогічні кінцеві нервові закінчення є в епітелії слизових оболонок і рогівці ока. Кінцеві вільні нервові закінчення сприймають біль, тепло і холод.
В епідермісі вільні нервові закінчення підходять до змінених епітеліоцитів (клітин Меркеля), які мають багато пальцеподібних виростів. У цитоплазмі цих клітин багато електрон нещільних мембранних гранул діаметром приблизно 100 нм. Нервове закінчення розширюється й утворює з клітин Меркеля синапсоподібний контакт. Ці закінчення є механорецепторами і сприймають тиск.
Барорецептори – це розгалужені вільні нервові закінчення, що розташовані в адвентиційному шарі стінки великих артерій грудної порожнини і шиї. Найважливіші рецептори залягають у стінках дуги аорти і сонної пазухи. При розтягуванні стінки артерії під впливом артеріального тиску, що змінюється, вони збуджуються, а закодована інформація про величину тиску крові передається в центральну нервову систему. Таким чином, барорецептори забезпечують регуляцію артеріального тиску за принципом зворотного зв'язку.
Невільні нервові закінчення можуть бути капсульованими, тобто оточені сполучнотканинною капсулою, і некапсульованнми, які не мають капсули. Некапсульовані нервові закінчення (corpusculum nervosum noncapsulatum) розташовані в сполучній тканині. До них належать також закінчення у волосяних фолікулах. Капсульованими нервовими закінченнями (corpusculum nervosum capsulatum) є дотикові тільця (дотикові тільця Мейснера), пластинчасті тільця (тільця Фатера-Пачіні), цибулиноподібні тільця (тільця Гольджі-Маццоні). Усі ці нервові закінчення є мехаиорецепторами. До групи капсульованих нервових закінчень належать колбочки Краузе, які є терморецепторами.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Анатомія людини» автора Головацький А.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Нервові волокна“ на сторінці 1. Приємного читання.
