Нервові волокна

Анатомія людини

Нервові волокна (fibra nervi, neurofibra) – це відростки нервових клітин, які оточені оболонкою з олігодендроцитів (нейролемоцитів, або клітин Шванна). Розрізняють мієлінові і безмієлінові нервові волокна.

Безмієліпові нервові волокна тонкі, їх діаметр становить 1-4 мкм. Вони типові для автономної (вегетативної) нервової системи. Характерною їх структурною ознакою є те, що відростки нейронів (осьові циліндри) прогинають плазматичну мембрану олігодендроцита (нейролемоцита) і занурюються в нього, утворюється гліальна муфта навколо нервового відростка (рис. 34). В одну клітину Шванна може бути занурено багато нервових волокон. Однак деякі волокна не покриті з усіх боків олігодендроцитами. Група безмієлінових нервових волокон, що зв'язана з одним нейролемоцитом, вкрита ендоневрієм, утвореним базальною мембраною нейролемоцита і тонкою сіточкою з колагенових та ретикулярних мікрофібрил.

Мієлінові нервові волокна мають складну будову, бо нейролемоцит (клітина Шванна) спірально накручується на осьовий циліндр (аксон) нервової клітини. При цьому цитоплазма і ядро нейролемоцита відтиснуті на периферію у поверхневі відділи оболонки (рис. 35). Це товсті волокна діаметром від 1 цдо 20 мкм. Вони є складовою частиною центральної і периферійної нервової системи. Кожен нейролемоцит огортає тільки частину осьового циліндра довжиною приблизно 1 мм, утворюючи міжвузловий сегмент нервового волокна. Мієлін – це багаторазово закручений подвійний шар цитоплазматичної мембрани нейролемоцита. Товста і щільна мієлінова оболонка, що багата ліпідами, ізолює нервове волокно і запобігає “витоку” електричного струму (нервового імпульсу) з аксолеми. Зовнішня оболонка осьового циліндра утворена цитолемою нейролемоцита, його базальною мембраною і тонкою сіточкою з ретикулярних та колагенових фібрил. У темній мієліновій оболонці (при забарвленні препаратів осмієвою кислотою) розташовані вузькі світлі косі лінії – насічки мієліну. Ці структури пов'язані з процесом формування мієлінової оболонки. Подвійна складка плазмолеми нейролемоцита, що концентрично розташована навколо осьового циліндра, називається мезаксоном. Кожний завиток мсзаксона має товщину 8-12 нм. Насічки мієліну відповідають місцям, де завитки мезаксона розсунуті цитоплазмою лемоцитів. На межі між двома сусідніми нейролемоцитами утворюється звуження нервового волокна – вузлова перетяжка нервового волокна (перетяжка Ранв'є), шириною в середньому 0,5 мкм, де мієлінова оболонка відсутня (рис. 36). Тут аксолема контактує з відростками, що переплітаються між собою, нейро-

Будова безмієлінового нервового волокна (за В. Г. Єлісєєвим). І – поздовжній розріз; II – поперечний розріз. 1 – осьові циліндри; 2 – ядро лемоцита (пунктиром показана площина поперечного розрізу)

Рис. 34. Будова безмієлінового нервового волокна (за В. Г. Єлісєєвим). І – поздовжній розріз; II – поперечний розріз. 1 – осьові циліндри; 2 – ядро лемоцита (пунктиром показана площина поперечного розрізу)

Послідовні стадії (А, Б, В) формування мієлінового нервового волокна

Рис. 35. Послідовні стадії (А, Б, В) формування мієлінового нервового волокна

лемоцитами та їх базальною мембраною. У цьому місці сконцентрована більшість натрієвих каналів (3000-5000 на 1 мкм), а в цитолемі, що вкрита мієліном, вони практично відсутні. Міжвузлові сегменти покриті мієліном, тому час проведення по них нервового імпульсу наближається до нуля.

В аксолемі на рівнях перетяжок Ранв'є генерується нервовий імпульс, стрімко проводиться до сусідньої перетяжки, у якій збуджується наступний потенціал дії. Такий спосіб проведення імпульсу називається сапьтаторним (стрибкоподібним). У мієлінових нервових волокнах швидкість проведення нервового імпульсу найвища – від 5 до 120 м/с. Безмієлінові нервові волокна проводять нервовий імпульс зі швидкістю тільки 1-2 м/с, бо хвиля деполяризації рухається по всій плазмолемі, не перериваючись.

Між нейронами і гліоцитами є міжклітинні щілини шириною 15-20 нм. Вони заповнені основною міжклітинною речовиною з мукополісахаридів та інших сполук, що забезпечують дифузію кисню і поживних речовин. Усі міжклітинні щілини з'єднуються між собою і утворюють міжклітинний (інтерстиціальний) простір, на який припадає 17-20 % загального об'єму мозку.

У залежності від функції виділяють три основних типи нейронів: аферентні, асоціативні й еферентні. Аферентні нейрони (від латинського afferens – той, що приносить) за функцією є чутливими (рецепторними) клітинами, вони проводять нервові імпульси від органів і тканин у мозок. Тіла таких нейронів зосереджені у нервових вузлах (гангліях), розташовані поза центральною нервовою системою. Як правило, це біполярні (псевдоуніполярні) нейрони. Довгий дендрит такої нервової клітини прямує на периферію і закінчується відповідним рецептором, що здатний трансформувати енергію зовнішнього подразника в нервовий імпульс. Другий відросток (аксон) іде в головний чи спинний мозок, приносячи відповідну інформацію.

Рецептори (receptores) залежно від їх локалізації поділяють на: екстерорецептори, що сприймають зовнішні подразнення, – вони розташовані в зовнішніх покривах тіла (шкірі і слизових оболонках, в органах чуття); інтерорецептори, які поділяють на ті, що реагують на зміну хімічного складу внутрішнього середовища (хеморецептори), тиску в тканинах і органах (барорецептори, мехапореценторп); пропріорецептори, що розташовані у м'язах, сухожилках, зв'язках, фасціях, кістках, суглобових капсулах тощо і реагують на структурно-функціональні зміни в опорно-руховому апараті.

У залежності від характеру сприйняття подразнення розрізняють: терморецептори, механорецептори, барорецептори, хеморецептори і ноцирецептори. Терморецептори сприймають зміну температури. Механорецептори реагують на різні види механічних впливів (дотик до шкіри, її стискання тощо), ноцирецептори сприймають больові подразнення. Барорецептори сприймають зміни тиску, а хеморецептори реагують на дію хімічних чинників. Серед нервових закінчень розрізняють вільні, що складаються лише з розгалужень осьового циліндра, і невільні, або кінцеві нервові тільця, що містять закінчення нервового волокна і клітини глїї.

Будова мієлінового нервового волокна і перетяжки Ранв

Рис. 36. Будова мієлінового нервового волокна і перетяжки Ранв'є

Вильні нервові закінчення (terminatio nervi liberae) розташовані в шкірі. Підходячи до епідермісу, нервове волокно втрачає мієлін і проникає через базальну мембрану в епітеліальний шар. При цьому базальні мембрани епітелію і нейролемоцитів переходять одна в одну. Нервові волокна розгалужуються між епітеліоцитами, доходячи до зернистого шару; їхні гілочки діаметром менше 0,2 мкм колбоподібно розширюються на кінцях. Аналогічні кінцеві нервові закінчення є в епітелії слизових оболонок і рогівці ока. Кінцеві вільні нервові закінчення сприймають біль, тепло і холод.

В епідермісі вільні нервові закінчення підходять до змінених епітеліоцитів (клітин Меркеля), які мають багато пальцеподібних виростів. У цитоплазмі цих клітин багато електрон нещільних мембранних гранул діаметром приблизно 100 нм. Нервове закінчення розширюється й утворює з клітин Меркеля синапсоподібний контакт. Ці закінчення є механорецепторами і сприймають тиск.

Барорецептори – це розгалужені вільні нервові закінчення, що розташовані в адвентиційному шарі стінки великих артерій грудної порожнини і шиї. Найважливіші рецептори залягають у стінках дуги аорти і сонної пазухи. При розтягуванні стінки артерії під впливом артеріального тиску, що змінюється, вони збуджуються, а закодована інформація про величину тиску крові передається в центральну нервову систему. Таким чином, барорецептори забезпечують регуляцію артеріального тиску за принципом зворотного зв'язку.

Невільні нервові закінчення можуть бути капсульованими, тобто оточені сполучнотканинною капсулою, і некапсульованнми, які не мають капсули. Некапсульовані нервові закінчення (corpusculum nervosum noncapsulatum) розташовані в сполучній тканині. До них належать також закінчення у волосяних фолікулах. Капсульованими нервовими закінченнями (corpusculum nervosum capsulatum) є дотикові тільця (дотикові тільця Мейснера), пластинчасті тільця (тільця Фатера-Пачіні), цибулиноподібні тільця (тільця Гольджі-Маццоні). Усі ці нервові закінчення є мехаиорецепторами. До групи капсульованих нервових закінчень належать колбочки Краузе, які є терморецепторами.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Анатомія людини» автора Головацький А.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Нервові волокна“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • КОРОТКИЙ НАРИС З ІСТОРІЇ АНАТОМІЇ

  • Розвиток анатомії в Україні (від Київської Русі до сьогодення)

  • КЛІТИНИ, ТКАНИНИ

  • Біологічні мембрани

  • Міжклітинні контакти

  • Цитоплазма

  • Транспорт речовин у клітині і через мембрани

  • Функції клітин

  • Фагоцитоз

  • Життєвий шлях клітин

  • Тканини

  • Одношаровий епітелій

  • Багатошаровий епітелій

  • Сполучна тканина

  • Скелетні сполучні тканини – хрящова і кісткова тканини

  • Кров і лімфа

  • М'язова тканина

  • Нервова тканина

  • Нервові волокна
  • Органи, системи й апарати органів

  • Розвиток людини в онтогенезі

  • Особливості будови, росту і розвитку людини

  • Площини, осі, лінії та ділянки тіла

  • ОПОРНО-РУХОВИЙ АПАРАТ. КІСТКИ, СИСТЕМА СКЕЛЕТА (ОСТЕОЛОГІЯ)

  • Будова скелета

  • Класифікація кісток

  • Рентгеноанатомія кісток

  • Хребці

  • Ребра і груднина

  • Розвиток кісток тулуба в онтогенезі

  • Скелет голови – череп

  • Кістки лицевого черепа

  • Топографія черепа

  • Індивідуальні та статеві особливості черепа

  • Рентгеноанатомія черепа

  • Череп немовлят і вікові особливості черепа

  • Розвиток кісток черепа в онтогенезі, порівняльна анатомія

  • Розвиток черепа, вікові особливості кісток мозкового і лицевого черепа

  • Варіанти й аномалії розвитку кісток черепа людини

  • Порівняння черепа сучасної людини з черепами антропоморфних мавп і викопних гомінід

  • Череп і людські раси

  • Кістки кінцівок

  • Кістки вільної частини верхньої кінцівки

  • Розвиток, варіанти й аномалії кісток верхньої кінцівки

  • Кістки нижніх кінцівок

  • Кістки вільної частини нижньої кінцівки

  • Розвиток, варіанти й аномалії кісток нижньої кінцівки

  • СИСТЕМА З'ЄДНАНЬ КІСТОК (АРТРОЛОГІЯ)

  • З'єднання кісток черепа

  • З'єднання кісток тулуба

  • З'єднання ребер з хребтом і грудниною. Грудна клітка

  • З'єднання кісток верхньої кінцівки

  • З'єднання кісток нижньої кінцівки

  • Таз

  • З'єднання кісток вільної нижньої кінцівки

  • Розвиток з'єднань кісток у людини в онтогенезі

  • М'ЯЗОВА СИСТЕМА (МІОЛОГІЯ)

  • Допоміжний апарат м'язів

  • Робота м'язів. Елементи біомеханіки

  • Розвиток м'язів людини в онтогенезі

  • М'язи і фасції спини

  • Поверхневі м'язи спини

  • Другий шар поверхневих м'язів спини (див. рис. 132)

  • Глибокі м'язи спини

  • Другий шар глибоких м'язів спини (див. рис. 134)

  • Третій шар глибоких м'язів спини

  • Варіанти й аномалії м'язів спини

  • М'язи і фасції грудної клітки

  • Поверхневі м'язи грудної клітки

  • Глибокі м'язи грудної клітки

  • Варіанти й аномалії м'язів грудної клітки

  • М'язи і фасції живота

  • М'язи бічних стінок черевної порожнини

  • М'язи передньої стінки черевної порожнини

  • М'язи задньої стінки черевної порожнини

  • Промежина

  • Поверхневі м'язи сечово-статевої ділянки

  • Відхідникова ділянка

  • Топографія фасцій і клітковинних просторів промежини

  • М'язи і фасції голови

  • М'язи вушної раковини

  • М'язи, що оточують ніздрі

  • Жувальні м'язи

  • Варіанти й аномалії жувальних м'язів

  • М'язи і фасції шиї

  • Поверхневі м'язи шиї

  • Глибокі м'язи шиї

  • Варіанти й аномалії м'язів шиї

  • Топографія шиї, фасцій і клітковинних просторів

  • М'язи і фасції верхньої кінцівки

  • М'язи вільної верхньої кінцівки

  • М'язи передпліччя (mm. antebrachii)

  • М'язи кисті

  • Варіанти й аномалії м'язів верхньої кінцівки

  • Топографія фасцій і клітковинних просторів верхньої кінцівки

  • М'язи і фасції нижньої кінцівки

  • М'язи тазового пояса

  • Зовнішні м'язи тазового пояса

  • М'язи вільної частини нижньої кінцівки

  • М'язи гомілки

  • М'язи стопи

  • Варіанти й аномалії м'язів тазового пояса і вільної нижньої кінцівки

  • Топографія фасцій і клітковинних просторів нижньої кінцівки