Кістки у філо- та онтогенезі проходять три стадії розвитку: сполучнотканинну, хрящову, кісткову. Ті кістки, що пройшли три стадії розвитку (непрямий остеогенез), називаються вторинними кістками. Ті кістки, що іі|юйшли дві стадії розвитку, виключаючи хрящову стадію (прямий остеогенез), називаються первинними.
Розрізняють три різновиди скостеніння: ендес- мальнс (розвивається безпосередньо в сполучній тканині); перихондральне (за рахунок охрястя хрящового зачатка кістки); енхондральне (внутрішньохрящове) – при цьому різновиді утворюються ядра скостеніння. За часом появи в онтогенезі ядра скостеніння поділяють на: первинні (формують діафіз трубчастих кісток); вторинні (формують епіфізи трубчастих кісток); додаткові (формують апофізи).
За формою кістки поділяються на: довгі (трубчасті та губчасті) кістки, короткі (трубчасті та губчасті) кістки, плоскі кістки, атипові кістки, повітроносні кістки (рис. 53).
Довга трубчаста кістка (os longum) мас видовжену середню частину – діафіз (diaphysis; від грецького dia – між, phyo – росту), циліндричної або тригранної форми і два стовщені кінці – паростки, або епіфізи (epiphysis, від грецького ері – над). Наближений до тулуба наросток називають ближчим, або про- ксимальиим (proximalis), а протилежний – дальшим (кінцевим), або дистальним (distalis). На кожному з епіфізів розташована суглобова поверхня (facies articularis), яка вкрита паростковим хрящем (cartilago epiphysialis), який сполучається в суглобі з відповідною кісткою. Суглобова поверхня може бути опуклою (головка), увігнутою (суглобова ямка) або у вигляді виростка (condylus). Тіло трубчастої кістки побудоване з щільної речовини, у середині тіла є кістковомозкова порожнина (cavitas medullaris), яка заповнена кістковим мозком. Спочатку в онтогенезі наявний червоний кістковий мозок (medulla ossium rubra), який виконує кровотворну функцію, а потім він поступово замінюється жовтим кістковим мозком (medulla ossium flava), бо у ньому переважають жирові клітини. Наростки побудовані з губчастої
Рис. 52. Положення кісткових трабекул (кісткових балок) в губчастій кістковій речовині (розпил верхнього кінця стегнової кістки в лобовій площині)
речовини, яка ззовні вкрита тонкою пластинкою зі щільної речовини. У губчастій речовині розміщений червоний кістковий мозок.
Ділянка трубчастої кістки, що розташована між діафізом і епіфізом, називається метафізом (metaphysis). У дітей та підлітків метафіз утворений з метафізарного хряща, який є джерелом росту кістки у довжину, і Іостуиово хрящ замінюється кісткою.
Короткі трубчасті кістки є моноепіфізарннми та, відповідно, монометафізарними.
Плоска кістка (os planum). Це такі кістки, які беруть участь в утворенні порожнин і поясів кінцівок, виконують захисну функцію (кістки склепіння
Рис. 53. Види кісток
черепа, галопі кістки). До їхніх поверхонь прикрім люються м'язи.
Атипова кістка (as irregulare) має неправильну форму. Наприклад, скронева кістка черепа, яка складається з окремих частим різної форми.
Повітроиоспа кістка (as pneumaticum) має заповнену повітрям порожнину, стінка якої вистелена слизовою оболонкою. До цього класу кісток належать такі кістки черепа: лобова, клиноподібна, решітчаста, верхня щелепа.
Кістки немовлят утворені в основному з губчастої речовини, яка вкрита тонким шаром компактної речовини. кісткові балки ще не впорядковані, остеоми тонкі, кісткові канальці неправильної форми. Окістя відносно товсте. У кістковому матриксі переважають органічні речовини. Майбутні короткі кістки, наростки, виростки і приростки довгих кісток ще побудовані з хряща, але діафізи – з кістки. Заміщення хрящової тканини кістковою відбувається поступово до 20-25 років.
Кістка дуже пластична. У живому організмі, коли на нього діють різноманітні фактори зовнішнього середовища, постійно відбувається перебудова кісток: збільшується або зменшується кількість остеонів, їх розташування, змінюється напрямок ліній стиснення та розтягнення. Зокрема, при тренуваннях, спортивних вправах, фізичному навантаженні змінюється структура і форма кісток. При постійному фізичному навантаженні на кістку наступає її робоча гіпертрофія: щільна речовина потовщується, кістко- вомозкова порожнина звужується. При сидячому способі життя, тривалому перебуванні в постелі під час хвороби, коли дія м'язів на кістки скелета зменшується, кістки тоншають і слабшають. Перебудовується як щільна, так і губчаста речовина, яка стає комірчастою. Будова кістки залежить від професійної діяльності людини. При значних фізичних навантаженнях тяга сухожилків, що прикріплюються до кісток у визначених місцях, призводить до утворення додаткових виступів і горбів. Прилягання м'язових пучків безпосередньо до кістки призводить до утворення на ній плоских поверхонь і навіть ямок. Вплив м'язів обумовлює характерний для кожної кістки рельєф її поверхні і відповідну внутрішню будову.
Перебудова кісткової тканини можлива завдяки одночасному руйнуванню старої кісткової тканини (резорбція) і утворенню нової кісткової тканини. На місці кісткової тканини, що руйнується, формуються нові остеони і кісткові трабекули. Таким чином, не тільки біологічний початок (спадковість), але й умови зовнішнього середовища, соціальні фактори впливають на конструкцію кістки. Кістка змінює свою будову відповідно до зміни фізичного навантаження, виду виконуваної роботи.
Рентгеноанатомія кісток
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Анатомія людини» автора Головацький А.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Класифікація кісток“ на сторінці 1. Приємного читання.
