Анатомія стародавнього світу, середньовіччя та епохи Відродження
Перші анатомічні знання зародилися ще в сиву давнину, тобто задовго до появи писемності (про це свідчать малюнки людини печерного періоду). Перші писемні джерела, такі як китайська книга “Нейцзин” та індійська книга “Аюрвсда”, датуються XI-IX ст. до н.е.
Сучасна медицина базується на європейській медичній традиції, яка своїми коренями сягає Стародавньої Греції. В період розвитку античної культури грецькі вчені розтинали трупи і таким чином (апаtemno – розтинаю, звідси слово “анатомія") знайомилися з органами і системами людського тіла, але знання ці були уривчасті й несистематизовані. Перший твір, присвячений анатомії, приписують грецькому філософу і лікарю Алкмеону, який жив у першій половині V ст. до н.е. Він народився в Південній Італії, навчався у Піфагора, був одним із засновників кротонської медичної школи. У Стародавній Греції розтини людських тіл з релігійних міркувань були заборонені, тому Алкмсоп Кротонський перший почав анатомувати тварин для вивчення будови органів задля потреб медицини.
Видатним ученим Стародавньої Греції був Гіппократ (460-377 pp. до н.е.). За величезний вклад у мистецтво лікування, в анатомію та фізіологію Гіппократа ще за життя назвали “батьком медицини”. Лікар у ті часи був більше філософом, ніж природознавцем, тому основу вчення Гіппократа склало достатньо умозорове узагальнення анатомічних фактів, накопичених працею багатьох учених, та матеріалістичні погляди на причини виникнення хвороб. Учений створив “гуморальну” теорію, за якою до складу організму людини входять життєво важливі рідини – кров, слиз, жовта і чорна жовч. Згідно з теорією Гіппократа, конституція і темперамент людини – відповідно сангвінік, флегматик, холерик і меланхолік – визначаються різними співвідношеннями цих рідин. Коли вони змішані в тілі гармонійно, людина здорова. Якщо порушується співвідношення рідин, притаманне людині певного темпераменту, то настає хвороба або й смерть.
Учень Платона, великий філософ і енциклопедист давнього світу Аристотель (384-322 pp. до н.е.) систематизував і розвинув майже всі відомі на той час наукові теорії та факти в галузі філософії, логіки, астрономії, історії, психології, природознавства. На відміну від ідеаліста Платона (427-347 pp. до н.е.), Аристотель вважав, що навколишній світ існує реально, отже його треба вивчати за допомогою органів чуття, спостережень та досліджень. Аристотель вважається засновником порівняльної анатомії та ембріології, оскільки він досліджував анатомію тіла тварин та їх зародків. Учений дійшов висновку, що в ембріогенезі органи виникають не одразу, а поступово, один за одним, із безструктурної маси. Цю теорію, в подальшому, видатний англійський анатом, фізіолог та ембріолог Вільям Гарвей назвав теорією епігенезу.
Гіппократ
(460-377 pp. до н.е.)
Аристотель
(384-322 pp. до н.е.)
Клавдій Гален
(131-200)
Абу Алі Ібн-Сіна
(980-1037)
Леонардо да Вінчі
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Анатомія людини» автора Головацький А.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „КОРОТКИЙ НАРИС З ІСТОРІЇ АНАТОМІЇ“ на сторінці 1. Приємного читання.
