Закономірності будови тіла людини обумовлені його ембріональним розвитком. Розглянемо основні етапи розвитку зародка людини.
Зародок (ембріон) – організм, що розвивається в лоні матері упродовж перших 8 тижнів, коли відбуваються основні зміни його будови (ембріональний період). Період внутрішньоутробного розвитку з 9-го тижня і до народження називається плодовим, або фетальним періодом, а організм, що розвивається, – плодом.
Запліднення яйцеклітини відбувається в матковій трубі, після чого виникає якісно нова структура: одноклітинний зародок (зигота). Запліднення – видо-специфічпий процес: через прозору зону яйцеклітини може пройти сперматозоїд лише того виду, що й яйцеклітина. При заплідненні клітинні мембрани обох гамет (статевих клітин) зливаються, після чого зливаються ядра і утворюється диплоїд не ядро. Сперматозоїд не тільки вносить свою ДНК у клітину, але й активує метаболізм. Після запліднення мембрана яйцеклітини вже непроникна для інших сперматозоїдів. У перші 3-4 дні після запліднення в матковій трубі відбувається дроблення (мітотичний поділ) зиготи (рис. 41), па стадії морули зародок потрапляє в матку, де процес дроблення прискорюється і до кінця 6-ї доби утворюється бластула (від грецького blastos – зародок) – пухирець, у якому розрізняють заповнену рідиною порожнину – бластоцель (від грецького koilos – порожнистий). Стінка бластули утворена з численних клітин – бластомерів (від грецького meros – частка), яких є два види:
великі темні і малі світлі. З малих клітин формується стінка пухирця – трофобласт (від грецького troph – живлення), з якого у подальшому розвиватиметься зовнішній шар оболонок зародка. Скупчення великих бластомерів називається ембріобластом, він прилягає до трофобласта зсередини, утворюючи зародковий вузлик.
З цього вузлика розвиваються зародок і поза- зародкові структури (крім трофобласта). Зародок, що має вигляд пухирця, на 7-му добу вагітності вростає (імплантується) у слизову оболонку матки. На 2-му тижні розвитку в ембріобласті утворюються дві пластинки, між якими виникає щілина – майбутній амиіотичний пухирець (перша стадія гаструляції). Зовнішня пластинка, яка складається з високих призматичних клітин, прилягає до трофобласта і утворює епібласт, що дає початок ектодермальній пластинці (від грецького ektos – поза, derma – шкіра) – зовнішньому зародковому листку. З внутрішньої пластинки – гіпобласта, яка утворена з кубічних клітин, формується внутрішній зародковий листок – ентодерма. Краї ентодерми розростаються і з'єднуються між собою, утворюючи жовтковий
Рис. 41. Дроблення зиготи і утворення зародкових листків: А – запліднення; Б, В – дроблення зиготи; Г – бластула; Д, Е – бластоциста; Ж, К, Л – утворення зародкових листків
пухирець, а октодермальна пластинка формує отичиий пухирець.
Із 15-17-го дня розвитку (3-й тиждень вагітності) утворюється тршнаровиіі зародок і осьові органи (друга стадія гаструляції). Клітини зовнішньої (ектодермальної) пластинки зародкового щитка мігрують до його заднього кінця і формують потовщення -первинну смужку. Краніальна частина первинної смужки має невелике підвищення - первинний зенівський) вузлик, а сама смужка по серединнім лінії дещо ввігнута (первинна борозенка). Клітини ектодермальної пластинки, що розташовані попереду від первинного вузлика, занурюються в проміжок між зовнішньою (ектодермальною) і внутрішньою (ентодермальною) пластинками, утворюючи хордаль-ний(головний) відросток, який дає початок спішній струні - хорді (від грецького chords струна). Клітини первинної смужки, проростаючи з обох боків між зовнішньою і внутрішньою пластинками зародкового щитка, а також вперед і з боків від хорди, утворюють середній зародковий листок - мезодерму. Зародок стає тришаровим, із цих шарів розвиваються всі тканини майбутнього організму. На 3-му тижні розвитку з ектодерми починає формуватися нервова трубка. Від задньої частини ентодерми у позазародкову мезодерму (амніотичну ніжку) проникає алантоїс (від грецького allantoides - ковбасоподібний). Одночасно від зародка вздовж алантоїса через амніотичну ніжку до ворсинок хоріона проростають кровоносні судини.
На 3-4-му тижні розвитку тіло зародка відокремлюється від позазародкових органів (жовткового пухирця, алантоїса, амніотнчної ніжки). Зародковий щиток згинається і стає опуклим, при цьому формується глибока поздовжня борозна - тулубова складка, яка відмежовує його краї від амніона. Зародок із плоского щитка перетворюється па об'ємне тіло, ектодерма огортає зародок з усіх боків, а ентодерма, що опинилася у тілі зародка, згортається в трубку (первинна або ембріональна кишка) - зачаток майбутньої кишки. Вузький отвір, який сполучає ембріональну кишку з жовтковим пухирцем, у подальшому перетворюється в пупкове кільце (рис. 42).
З ентодерми виникають епітелій і залози шлунково-кишкового тракту і дихальної системи, з ектодерми - нервова система, епідерміс і його похідні, епітеліальний покрив відхідника, піхви, ротової порожнини.
Ембріональна (первинна) кишка спочатку замкнута. до її переднього і заднього кіпців наближаються впинання ектодерми - ротова ямка, або бухта, (майбутні ротова і носова порожнини) і клоакальна (відхідникова) ямка (бухта). Рогову ямку відокремлює від первинної кишки двошарова глоткова перетинка (мембрана), а клоакальну ямку - двошарова клоакальна (задня) перетинка. Отже, мембрани утворені екто- і ентодермою. На 4-5-му тижні зни-
Рис. 42. Положення зародка людини і зародкових оболонок на різних стадіях розвитку
кає глоткова перетинка, па 3-му місяці – задня. Амніон, що заповнений рідиною, оточує зародок і захищає його від різних ушкоджень. Ріст жовткового пухирця поступово сповільнюється і він редукується.
Диференціація (від латинського differens – розходження) мезодерми починається наприкінці 3-го тижня розвитку. З мезодерми виникає зародкова (ембріональна) сполучна тканина – мезенхіма. Дорсальна (задня) частина мезодерми, що розташована з боків від хорди, ділиться па сегменти тіла – соміти, яких налічується на 34-й день розвитку 43-44 пари.
У сомітах розрізняють 3 частини: передньоприсередню – склсротом, з якого розвиваються кістки і хрящі скелета; середню – міотом, з якого формується посмугована скелетна мускулатура; бічну – дерматом, з якого виникає власне шкіра (рис. 43).
З вентральної (передньої) несегментованої частини мезодерми – спланхнотома – утворюються дві пластинки. До первинної кишки прилягає присередня нутрощева (вісцеральна) пластинка – спланхноплевра, до стінки тіла зародка прилягає бічна пристінкова (парієтальна) пластинка – соматоплевра. Із цих пластинок розвивається мезотелій серозних оболонок, а простір між пластинками (целом) перетворюється в серозні порожнини (очеревинну, плевральну і перикардіальну). З мезенхіми спланхноплеври утворюються всі шари травної трубки, крім епітелію, що має ентодермальне походження. З мезенхіми спланхнотома утворюються клітини крові, гладка м'язова тканина, кровоносні і лімфатичні судини, сполучна тканина. Мезенхіма спланхнотомів є також джерелом розвитку серцевого м'яза, кіркової речовини надниркових залоз і епітелію статевих залоз (яєчок, яєчників).
На межі між сомітами і спланхнотомами з мезодерми утворюються нефротоми, з яких розвивається епітелій нирок і сім'явиносних шляхів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Анатомія людини» автора Головацький А.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розвиток людини в онтогенезі“ на сторінці 1. Приємного читання.
