Із тканин побудовані органи. Орган – це частина організму, що побудована з тканин, об'єднаних спільністю виконуваної функції, структурної організації, розвитку і займає в організмі визначене місце.
У кожному органі є всі види тканин, але одна є основною, “робочою”, що виконує головну функцію органа. Наприклад, у печінці, легенях, нирках, залозах – це епітеліальна тканина. Головна функціонуюча тканина залоз, печінки, селезінки, легень називається паренхімою (від грецького parenchyma – налите щось поруч). Основна тканина кістки – сполучна, мозку – нервова тканина. Сполучна тканина виконує в кожнім органі опорну, механічну, трофічну функції, утворює сполучнотканинний каркас органа, його строму (від грецького stroma – підстилка). М'язова тканина утворює скелетні м'язи, стінки кровоносних і лімфатичних судин, травної системи, повітроносних і сечових шляхів. З нервової тканини складаються головний і слинний мозок, нерви, нервові вузли.
Органи анатомічно і функціонально об'єднуються в системи органів, тобто в групи органів, зв'язаних між собою анатомічно, мають загальний план будови, однакове походження і виконують одну загальну функцію. В організмі людини виділяють, наприклад, травну, дихальну, сечову, статеву, нервову, серцево-судинну системи. За функціональним принципом деякі органи об'єднуються в апарати; вони найчастіше мають різну будову і походження, не завжди пов'язані анатомічно, але їх об'єднує загальна функція. Наприклад, опорно-руховий, ендокринний апарати.
В організмі людини виділяють сому (від грецького soma – тіло), що включає кістки, їх з'єднання, шкіру, м'язи, що утворюють порожнини тіла, і нутрощі, які розташовані всередині порожнин. До соми та нутрощів підходять і розгалужуються кровоносні судний і нерви.
Основними принципами будови тіла людини є його цілісність і полярність (різна будова і функція полюсів), сегментарність (чіткіше помітна в людини лише в ділянці тулуба), двобічна симетрія (подібність обох боків при цьому не абсолютна) і кореляція (співвідношення між окремими частинами).
Анатомія людини традиційно називається нормальною анатомією. Нормальним необхідно вважати таку будову (стан) організму, органа, при якому їх функції не порушуються.
Норма включає поняття індивідуальної мінливості, варіантів норми (від латинського variatio – видозмінення). Кожна людина неповторна і відрізняється від іншої тільки їй властивими особливостями, водночас всі люди належать до одного виду, їхнє тіло побудоване за єдиним планом. Наприклад, розташування сліпої кишки у дорослої людини може бути різним: вона переважно розміщена в правій пахвинній ямці, але може розташуватись вище, під печінкою. Це варіанти норми. Зворотне розташування нутрощів, коли сліпа кишка і печінка розміщені ліворуч, а шлунок, селезінка, сигмоподібна і низхідна ободові кишки – праворуч, є аномалією. Аномалія (від грецького anomales – неподібний) – це відхилення від загальної закономірності, що виходять за межі норми. Структурні відхилення, які є дуже суттєвими, з порушенням функцій, можуть бути несумісними з життям – це вади, які вивчає тератологія (від грецького teratos – виродок). Найчастіше трапляються такі вади: заяча губа, вовча паща, незарощення овального отвору і артеріальної протоки серця тощо.
Розвиток людини в онтогенезі
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Анатомія людини» автора Головацький А.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Органи, системи й апарати органів“ на сторінці 1. Приємного читання.
