TextBook — Треба десь дістати дозиметр чи хоча б лічильник Гейгера…
— Слухай, не задроть! — Дівчина жбурнула в нього жменю піску. — Не псуй день! Срака, як же без тебе тут було спокійно!
Марк набурмосився. Як міг, обтрусив пісок, а тоді, щоб приховати образу, взявся мовчки розпалювати вогонь. Кора й сухе гілля швидко зайнялися, і вже за хвилину перед ними затишно потріскувало невелике вогнище. Хлопчак ножем загострив дві найдовші гілляки, одну взяв собі, другу вручив Соні. Вони нанизали на них по сосисці й почали смажити, тримаючи гілки високо над полум’ям. Пляжем розлетівся апетитний запах смаженого.
За хвилину, наминаючи гарячу сосиску й заїдаючи її помідором, Марк озвався:
— Я все думаю: чому до ліфта не можна вдвох?
Соня скривилася.
— Ти знову за своє?
— Я просто запитав.
— Не можна і все!
Хлопець відкусив великий шматок помідора, шумно втягнув до рота сік і замислено, неначе сам до себе, промовив:
— І чому не можна дивитися?..
Дівчина наче персиковою кісточкою вдавилася.
— Придурок, — зашипіла вона, — кончений…
— Можна було би спробувати…
— Що спробувати?!
— Експеримент.
— ЯКИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ?!
— Чого ти кричиш? Я прикинув, що для початку можна було би спробувати потрапити сюди з хом’яком за пазухою.
Соня відклала на пісок свою паличку й подивилася на Марка так, начебто хотіла його задушити.
— Ти навмисне з мене знущаєшся, так?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Не озирайся і мовчи» автора Кідрук М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „37“ на сторінці 7. Приємного читання.