TextBook Марк опритомнів за хвилину. Адріан Фесенко, обхопивши лівою рукою, тримав його над умивальником, а правою змивав кров із обличчя. З лівого боку Марка підтримувала Соня Марчук.
Адріан раптом застиг, утупившись у щось поміж пальцями.
— Бляха, — витиснув дев’ятикласник.
— Що там? — нахилилася Соня. Адріан показав їй вимащену кров’ю трісочку молочного кольору. Дівчина звела брови: — Що це? — Хоча вже знала відповідь.
— Кістка.
— Бляха. Чим він його?
Адріан перелякано хитав головою.
— Це пиздець…
Марк водив туди-сюди мутними очима з таким виглядом, наче не розумів, де він і що відбувається. Голова здавалася важкою, немов гиря, та постійно падала на груди. Щоразу, коли погляд падав на підлогу, хлопець бачив кров: холоші джинсів, кросівки, бетон — усе було заляпане кров’ю. Адріан глянув на дівчину.
— Що робити?
Через те що туалет розташовувався в глухому кінці коридору, далеко від класних кімнат, ніхто з учителів не почув Маркового крику. Адріан і Соня були самі.
— Треба до медпункту, — озвалася дівчина.
Хлопець рішуче замотав головою.
— Ні, ні! Там зараз нема нікого! І що йому там — помажуть лоба йодом?
Соня збагнула, що Фесенко не хоче підставляти Бродового, проте вголос цього не сказала.
— Я знаю, де він живе, — промовила вона.
— Він не дійде. Нам треба таксі…
— Це тут, недалеко, — перебила дівчина. — За управлінням поліції.
Вони водночас зиркнули на Марка.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Не озирайся і мовчи» автора Кідрук М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „45“ на сторінці 1. Приємного читання.