Марк здивовано витріщився на телефон. За винятком батьків і діда хлопцеві рідко хто телефонував, а Соня, як він пам’ятав, узагалі ніколи. Коли кілька тижнів тому вони з дівчиною обмінялися номерами, він навіть не був певен, що Соня зберегла його номер: Марк завжди першим виходив на зв’язок. Зараз Соня телефонувала — не написала у VK, не надіслала смс, — і Марк умить відчув тривожне поколювання в нижній частині живота: щось трапилося. Хлопчак кинув швидкий погляд на годинник — 20:15 — і прийняв виклик. Із динаміка вихопилося натужне:
— Ти вдома? — Соня захлиналася, ледве стримуючи ридання. Запитання прозвучало так, наче дівчина промовляла слова, з останніх сил втримуючись на поверхні розбурханого моря.
— Що сталося?
— Ти вдом-ма? — Той самий сплюснутий, просякнутий відчаєм голос потопельника.
— Так.
Раптово Соня почала підвивати — жалісливо, зацьковано, немов поранене щеня, — та вже за мить опанувала себе й лише тихцем схлипувала. Зрештою вона витиснула:
— М-можеш в-вийти?..
— Так, — не прибираючи телефон від вуха, хлопчак дістав із шафи джинси й узявся похапцем стягувати домашні шорти. — Так. Уже вдягаюся.
— Пробач. — Соня схлипнула. — Мені просто нема куди йти.
Марк затиснув смартфон між вухом та плечем і застібав ґудзики на джинсах.
— Де ти зараз?
Він відчував, що дівчина продовжує безмовно плакати.
— В-відкрий двері…
— Які двері?
— В-вийди в під’їзд.
Хлопчак не став розривати зв’язок, просто прибрав смартфон від вуха, пройшов коридором і відчинив двері. Соня стояла відразу за порогом, заплакана, обличчя якесь чорне. Побачивши його, дівчина тихенько заскиглила. Рука з телефоном повільно опустилася. Марк розгубився.
— Що сталося? — повторив він.
— Хто там? — зі спальні долинув голос Яни.
— Ма, це Соня, — хлопець швидко взувався, — я вийду на трохи, добре?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Не озирайся і мовчи» автора Кідрук М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „70“ на сторінці 1. Приємного читання.