Розділ «37»

Маркові здавалося, що температура його вух наближається до точки займання. Якого біса? Ну справді!

— На хріна… на хріна ти мені це розказуєш?

Дівчина посміхнулася вимученою, ненатуральною посмішкою, мовби позуючи для шкільного альбому.

— Мама зранку ще була на зміні, а він накричав, коли побачив. І, мабуть, побив би мене, якби я не втекла.

Хлопець узявся нервово смикати нижню губу. Це здавалося неймовірним, одначе він почервонів ще дужче, як ніби сам на неї нагримав.

— Чому накричав? Це ж… — щоки палали багрянцем, у скронях гуділа кров, — це ж природно.

— Йому хіба треба причина? — Соня втягнула повітря крізь зімкнені зуби так, наче обпеклася, торкнувшись чогось нестерпно гарячого. — Розверещався, що тонни порошку не вистачить, щоб усе випрати. Я ввечері маю відчистити матрац. — Вона закусила губу. — І хрін я його відчищу, це ж кров, воно вже в’їлося навічно.

Марк хотів озватися, проте не зміг; опустив голову, роздивляючись вогкі плями на сірій футболці.

— Він обізвав мене шльондрою, прикидаєш? — Соня хитала головою: зуби зціплені, верхня губа ледь задерта. — Коли мені було вісім, він показував свій член і розказував мені про секс, і то розказував, як у довбаному фільмі жахів, а тепер я — брудна шльондра!

Марк не стримався:

— У вісім років?!

— Ми ще жили в Острозі. Він виходив із ванни, діставав член і говорив: якщо я не буду слухатись, він заштовхає мені його поміж ніг і розірве нутрощі. Я лякалася, починала рюмсати, а він реготав і додавав, що зрештою так робитимуть усі чоловіки, коли я виросту.

У її карих райдужках щось роїлося — немовби відображення чогось, — через що у Марка складалося враження, ніби Соня тупиться в невидимий для нього телевізор.

— А як же мама?

— Ти що, дебіл? Думаєш, він при ній таке робив? Мама була на роботі. — Дівчина стиснула уламок кори з такою силою, що він розкришився. — Я його ненавиджу. Я його колись уб’ю, однозначно.

Марк зробив спробу змінити тему.

— То ти тепер… е… жінка?

Соня пирхнула.

— А до цього я, по-твоєму, ким була? Кобилою? — Вона викинула розкришену кору, обтрусила руки. — Хоча, якби я могла вибирати, ким бути в житті, я б обрала чоловіком. Жінкою нехай би був хтось інший.

Хлопець раптом пригадав розмову з дідом.