Розділ «Англійська революція середини XVII ст. Просвітництво в Англії»

Джон Локк (1632-1704) - англійський філософ, якого вважають засновником лібералізму, теоретиком конституційної монархії та поділу влади на законодавчу, виконавчу (у тому числі судову) та "федеративну", які перебувають у стані рівнодіїв правильно влаштованих державах. Походив із сім'ї дрібного судового чиновника. Філософську та медичну освіту здобув в Оксфордському університеті, займався експериментальною наукою, був приватним лікарем та вихователем. Під час революції жив в еміграції у Франції та Голландії, де познайомився з Вільгельмом Орокським - майбутнім англійським монархом. Після повернення до Англії у 1689р. обіймав кілька державних посад. Головний політичний твір - "Два трактати про правління" (1690).

Наприкінці XVII- на початку XVIII ст. основні ідеї Дж. Локка були втілені в англійську практику і сприяли становленню представницької форми правління, двопартійної системи, за якої представники різних партій по черзі формували підзвітний парламенту уряд, було закріплено право недоторканності приватної власності, релігійної віротерпимості тощо. Економічному розвитку сприяла також політика державної підтримки англійської промисловості та заокеанської торгівлі. Розширювалися колоніальні володіння в Індії, Америці та Африці, перетворюючи Англію на найбільшу колоніальну державу. Знизилися поземельний податок та мито на сировину, яка ввозилася до Англії, що стимулювало розвиток фабричного виробництва, формування промислової буржуазії та пролетаріату. Аграрна революція завершилась масовим вигнанням селян із землі та перетворенням їх на батраків, сільських ремісників, робітників фабрик, жебраків і волоцюг. Промисловий переворот середини ХУЛІ ст. визначив і головні мотиви англійського Просвітництва - індивідуальна етика, яка сприяла закріпленню в характері англійців таких рис, як підприємливість, практицизм і винахідливість, та етика політичного компромісу, яка мала забезпечити стабільність суспільства в умовах розвитку ринкових відносин.

Ідеї досягнення особистого успіху та процвітання проголошував Дж. Локк, котрий вважав, що дані людині від народження навички та здібності можуть допомогти їй засвоїти будь-яку річ та досягти вершин за умови постійного розвитку природних здібностей. Філософ Томас Гоббс розробив вчення про егоїстичну природу людини, яке стало основою етики розумного егоїзму. Суперечність між індивідуальним егоїзмом і суспільними потребами англійські просвітителі розв'язували шляхом створення концепції "соціального егоїзму", суть якого полягала в необхідності спрямувати в корисне для всього суспільства русло індивідуальну активність представників правлячої верхівки і водночас виховувати представників низів на ідеалах Просвітництва. На практиці таке завдання можна було вирішити лише за умови збереження стабільності політичного становища в Англії. Одним з ідеологів та активних провідників цієї ідеї був відомий англійський державний діяч і публіцист, лідер партії торі, голова кабінету міністрів і просвітитель лорд Генрі Болінгброк. Шотландський філософ, історик та економіст Девід Юм, розмірковуючи про відносини громадян із суспільством та державою, твердив, що вони визначаються корисністю, примножують добробут суспільства та держави і покликані забезпечити політичну стабільність.

Найбільшим захисником і активним пропагандистом ринкових відносин був шотландський економіст і філософ Адам Сміт, котрий вважав, що саме ринок звільнив людину від принизливої системи залежності за феодалізму. У головній праці "Про природу і причини багатства народів" (1776) він розглянув теорію вартості і розподілу доходів, капітал та його нагромадження, економічну історію Західної Європи тощо. Ця праця стала класичною у політекономії й за життя автора витримала кілька видань та перекладів іноземними мовами.

Адам Сміт (1723-1790) - шотландський економіст і філософ, один із видатних представників класичної політекономії. Створив теорію трудової вартості й обґрунтував необхідність звільнення ринкової економіки від державного втручання. Народився в сім'ї митного чиновника. Закінчив університет у Глазго. Був професором філософії у цьому університеті, приватним вчителем, У 1764- 1766рр. відвідав Францію, де познайомився з французькими просвітителями Вольтером, Д.Дідро, К.А. Гельвецієм. Після повернення на батьківщину працював над працею "Про природу і причини багатства народів". З 1778р. працював митним чиновником в Единбурзі.

Головну рушійну силу людських вчинків А. Сміт убачав у егоїзмі, в бажанні кожного індивідуума поліпшити своє становище. Проте в суспільстві егоїзм людей взаємообмежуеться, утворюючи в сукупності гармонійну рівнодію суперечностей, яка є відображенням Всесвітньої гармонії. Конкуренція в економіці та прагнення кожного до особистої вигоди забезпечує розвиток виробництва і громадського добробуту. А. Сміт уявляв суспільство гігантською мануфактурою, де люди поділяються на основі формули співробітництва в інтересах "багатства народів". Він критикував теорію "меркантилізму" - підтримки розвитку вітчизняної промисловості, яку проводив тодішній англійський уряд, оскільки вважав необхідним звільнити економіку від державної регламентації. Держава, на його думку, мала виконувати функцію арбітра, а також вживати ті суспільно необхідні господарські заходи, які не під силу приватному капіталу.