Розділ «Франція в XI-XV ст.»

У 1307 р. французький король за згодою з папою Климентом V заарештував членів цього ордену і посадив їх у в'язницю. Було ув'язнено і великого магістра ордену. Королю кортіло якнайшвидше заволодіти скарбами тамплієрів, але вони безслідно зникли. Король і папа влаштували над тамплієрами суд. 54 з них спалили живцем у Парижі. Зберігся переказ, що великий магістр тамплієрів перед смертю прокляв Філіппа IV й Климента V і напророчив їм швидку загибель. Це похмуре пророцтво справдилося - обидва вони незабаром померли. Історики вважають, що хтось за допомогою отрути помстився королю й папі за загиблих тамплієрів, які "були значно меншими грішниками, ніж їх судді".

Після смерті Філіппа IV пророцтво тамплієрів і далі справджувалося - три його сини померли за загадкових обставин. Королем вельможі проголосили Філіппа VI Довгого - представника сімейства Валуа. Він започаткував королівську династію Валу а, яка існувала до кінця середньовіччя.

Проте утвердитися новій династії було непросто. У Філіппа IV Красивого залишилася донька - англійська королева, син якої Едуард III посів англійський трон. Саме він заявив, що в нього більше прав на французьку корону, ніж у будь-кого з Валуа. Щоб віднадити Едуард а III, французькі законодавці заявили, що корону не слід передавати по жіночій лінії. Отже, мати Едуард а III не могла передати сину право на французький трон, бо сама його не мала. Едуард III стояв на своєму. Питання про те, хто має посісти французький трон, було лише приводом до війни, бо воєнний конфлікт назрівав уже давно. Яблуком розбрату між Францією і Англією стала багата Фландрія, яка лише вважалася васалом Франції, а насправді була незалежною. Міста Фландрії більше тяжіли до Англії, з якою їх пов'язували спільні господарські інтереси.

Страшна війна між Францією та Англією, яку назвали Столітньою, почалася у 1337 р. і точилася з перервами до 1453 р. Внаслідок її тривалий і болісний процес об'єднання Франції завершився.