Рослинність Українських Карпат

Фітоекологія з основами лісівництва

(за Ю. Р. Шеляг-Сосонко, Т. Л. Андріснко, 1985)

Примітка:

І – дубові ліси з дуба звичайного; II – дубові ліси з дуба скельного; Ш – букові ліси; IV – вторинні луки; V – ялиново-ялицево-букові ліси; VI – ялинові ліси; VII – угруповання сосни гірської; VIII – ялицево-букові ліси.

У поясі букових лісів великі площі займають монокультури ялини європейської, які хоч і мають значну продуктивність, виявилися не стійкими до вітровалів і до багатьох хвороб. Це було відомо і до створення даних культур, але не враховувалося через цінність деревини. Нині вини масово гинуть, тому гостро стоїть проблема їх заміни штучними чи природніми деревостанами з інших видів. На межі нижнього і верхнього лісових поясів формуються мішані деревостани з бука, ялини європейської і ялиці білої, які поступово, з висотою заміщуються ялицевими (нині на невеликих площах) та ялиновими. На бідніших грунтах зростають ялинники чорничні, ялинові ліси зеленомошні та довгомошні.

Ялина європейська або смерека (Picea abies) утворює як чисті, так і мішані деревостани. Найбільш продуктивними є ялинові ліси квасеничні на багатих буроземних грунтах. Під високим (до ЗО м), густим деревним наметом ялини створюється сильне затеніння, внаслідок чого під ним зростають поодинокі екземпляри підліску – смородини карпатської, жимолості чорної. Зріджений трав'янистий покрив формується з квасениці, живокіста серцевидного, купени кільчастої, дзвоників ялицевих (Campanula abietina), цицербіти альпійської (Cicerbita аїріпа), зеленчука жовтого, медунки червоної, герані Роберта (Geranium robertianum).

Ялиця біла (Abies alba) за своєю вибагливостю до екологічних умов близька до бука і, тому, досить часто росте поряд з ним. Але вона не полюбляє карбонатні та надто лужні грунти, тому частіше зростає у нижніх частинах схилів та котловинах. Внаслідок цього, ялицеві ліси розташовані у буковому поясі на висоті 300 – 900 м. Чисті деревостани зустрічаються рідко, але вони мають високу продуктивність. У складі трав'янистого покриву таких лісів відмічається висотна зональність. У нижніх частинах схилів переважають квасениця, веснівка дволиста, види роду маренка, а з висотою з'являються чагарничкові-зеленомошні ліси за участю чорниці. У всіх ялицевих лісах поширені неморальні види – маренка пахуча, підлісник європейський (Sanicula еиrораеа) та інші. Мішані ліси ялиці з буком і ялиною більш поширені, ніж чисті, але вони також не утворюють окремі пояси, а зустрічаються масивами серед букових і штучних ялинових.

У Карпатах на невеликих площах вздовж річок, по долинах зростають вільхові ліси з вільхи сірої (Alnus incana), а у передгірному поясі – з вільхи чорної (A. glutinosa). У деревостані вільхи чорної часто відмічається домішка осики (Populus tremula) і берези повислої. Трав'янистий покрив досить багатий і складається частіше з розхідника звичайного (Glechoma hederacea), розрив- трави звичайної (Impatiens noli-tangere), хвоща болотного (Equisetum arvense), підбіла звичайного або мати-й-мачухи (Tussilago farfaro), таволги в'язолистої. У першому ярусі лісів з переважанням вільхи чорної зустрічаються береза повисла, ясен звичайний.

На межі верхнього лісового і субальпійського поясів знаходяться букове криволісся (на заході), ялинове криволісся (на сході) та сланники. Букове криволісся – це густі, низькорослі (2 – 3 м, іноді до 8 м, заввишки) насадження, в яких зростають деякі бореальні (чорниця, квасениця, білоус стиснутий, хвощі, плауни) та високогірні лучні види. Ялинове криволісся – це зріджене, невисоке угруповання за участю ялини, яка під впливом вітрів має прапороподібну форму крони. У підліскі зустрічаються бузина червона, жимолость чорна, горобина звичайна. Трав'янистий покрив складається із видів, властивих ялиновим лісам, а також видів, що зростають на полонинах. Сланники утворюються на невеликих площах з яловця сибірського (У. sibirica). Це дуже густі зарості. З трав'янистих рослин зустрічаються чорниця, чебрець альпійський (Thymus alpestris), тонконіг Ше (Poa chaixii), тимофіївка альпійська (Phleum аїріпит), ожика судетська (Luzula sudetica), осока вічнозелена (С. sempervirens), сольданела угорська (Soldanella hungarica), ситник трироздільний (Juncus trifidus).

В субальпійському поясі на великих площах поширені полонини і гірські луки. Полонини – це безліса поверхня, вкрита трав'янистими і кущовими рослинами, мохами і лишайниками. Серед трав'янистих рослин зустрічаються біловус стиснутий, ситник трироздільний, костриця червона, а серед кущових – сосна жереп (Р. mugo), рододендрон східнокарпатський (Rhododendron kotschyi). Справжні луки мають вічнозеленоосокові, дернистощучникові, мальвовокострицеві, альпійськотонконогові та інші угруповання. Основу луків складають костриця червона і лучна, мітлиця тонка, гребінник звичайний, пахуча трава звичайна. Крім того, на луках поширені гірські види – арніка гірська (Arnica montana), нечуйвітер оранжево-червоний (Hieracium aurantiacum), астранція велика (Astrantia major), купина кільчаста.

Альпійський пояс зустрічається лише у найвищій частині гір. Тут панують альпійські та аркто-альпійські види: осоки вічнозелена і зігнута (С. curvula), ситник трироздільний, костриця лежача (Festuca supina). На скелях і кам'янистих розсипах альпійського поясу зростають низькорослі, сланні та подушкоподібні форми рослин: волошка м'яка (Centaurea mollis), котячі лапки карпатські (Antennaria carpatica), кардамінопсіс занедбаний (Cardaminopsis neglecta), едельвейс альпійський або шовкова косиця (Leontopodium аїріпит), тирлич жовтий (Gentiana lutea) та безстебловий (G. acaulis), первоцвіт полонинський (Primula poloninensis), анемона нарцисоцвіта (Апетопа narcissiflora), дріада восьмипелюсткова (Dryas octopetala), волошка східнокарпатська (С. kotschyana), ліннея північна (Linnaea borealis), бартсія альпійська (Bartsia аїріпа), айстра альпійська (Aster alpinus).

У Карпатах на невеликих площах зустрічаються також різні типи боліт. У лісовому поясі – це котловинні оліготрофні або мезотрофні сфагнові болота, на межі лісового і субальпійського поясів – завислі або схилові евтрофні болота. Для перших характерний розріджений деревостан з ялини та, іноді, сосни. Другі виникли у місцях виходу на поверхню підземних вод і поблизу струмків. На них переважають осоково-гіпнові угрупування.

Наступний розділ:

Рослинність Кримських гір

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фітоекологія з основами лісівництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Рослинність Українських Карпат“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 2. СЕРЕДОВИЩЕ. ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ІСНУВАННЯ РОСЛИН (ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ)

  • Розділ 3. СВІТЛО ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Реакція рослин на сонячну радіацію

  • Особливість протікання фотосинтезу в залежності від освітлення

  • Фотоперіодизм

  • Світловий режим у фітоценозі

  • Розділ 4. ТЕМПЕРАТУРА ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Значення тепла в житті рослин

  • Пристосування рослин до зміни температури та вплив на них екстремальних температурних умов

  • Розділ 5. ВОЛОГІСТЬ ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Розділ 6. ЕДАФІЧНІ ФАКТОРИ

  • Основні характеристики ґрунтів

  • Хімічні елементи, необхідні для мінерального живлення рослин

  • Ґрунтоутворюючі процеси

  • Особливості зростання рослин на засолених ґрунтах

  • Екологічні умови зростання рослин на пісках

  • Екологічні умови зростання рослин на болотах

  • Розділ 7. ВПЛИВ РЕЛЬЄФУ НА РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Мезорельеф

  • Мікрорельєф

  • Розділ 8. ВПЛИВ ВІТРУ НА РОСЛИНИ І ЇХ УГРУПОВАННЯ

  • БІОТИЧНІ І АНТРОПОГЕННІ ФАКТОРИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА РОСЛИНИ І ФІТОЦЕНОЗИ

  • Вплив тварин на рослини та їх угрупування

  • Розділ 10. АНТРОПОГЕННІ ФАКТОРИ: ВПЛИВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Пожежі та їх вплив на фітоценози

  • Екологічні наслідки рубок лісу

  • Вплив скошування рослин та випасання худоби на фітоценози

  • Рекреаційні навантаження

  • Вплив на фітоценози осушення земель

  • Забруднення довкілля

  • Завезення та інтродукція рослин

  • СТРУКТУРА ТА ДИНАМІКА ФІТОЦЕНОЗІВ

  • Розділ 12. РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Флористичний склад фітоценозів

  • Структура популяцій у фітоценозі

  • Структура рослинного угруповання

  • Мінливість фітоценозу

  • Розділ 13. ДИНАМІКА РОСЛИННОГО ПОКРИВУ

  • Розділ 14. АРЕАЛИ РОСЛИН, ВЧЕННЯ ПРО ФЛОРУ, ОСНОВНІ ТИПИ РОСЛИННОСТІ

  • Вчення про флору

  • Основні типи рослинності світу

  • Розділ 15. РОСЛИННІСТЬ УКРАЇНИ

  • Рослинність Полісся

  • Рослинність Лісостепу

  • Рослинність степової зони України

  • Рослинність Українських Карпат
  • Рослинність Кримських гір

  • Розділ 16. ОСНОВИ ЛІСІВНИЦТВА