| 1 | - юні | 4 | - середньовікові |
| 2 | - напівдорослі | 5 | - старіючі |
| 3 | - молоді | 6 | - старі |
Поняття про екотипи було введене Г. Турессоном у 1922 р. Можна сказати, що екотипи – це сукупність однорідних, близьких за походження ценопопуляцій одного виду. Екотипи позділяються на:
• кліматичні;
• едафічні;
• ценотичні.
Кліматичні екотипи – це групи природних ценопопуляцій, які займають особливу частину ареалу, сформовані під впливом особливостей кліматичних умов, що відбивається у морфологічних, аналітичних екологічних особливостях.
Напевне всі види, які мають великі ареали, можна розглядати як сукупність кліматичних екотипів.
Едафічні екотипи (едафоекотипи) – це група близьких за спорідненістю природних ценопопуляцій, які формувалися під впливом грунтових умов і особливостей мікроклімату.
Один кліматичний екотип може складатися з декількох едафічних екотипів.
Ценотичні екотипи (фітоценотипи) – це група близьких за спорідненістю природних ценопопуляцій, які утворилися під впливом фітоценотичних умов.
Одна едафічні ценопопуляція може складатися з декількох ценотичних. Прикладом ценотичних популяцій можуть бути пасовища, сінокоси тощо.
Слід пам'ятати, що ценопопуляції складаються з неоднакових в морфолого-анатомічному та екологічному відношенні особин. Для практичних цілей існування екотипів має надзвичайно важливе значення. Наприклад, у лісівництві Швеції ліси розділені на зони шириною 200 км за меридіаном. Для штучного відтворення лісів використовується лише той посівний матеріал, який відповідає району лісорозведення. В Україні у сільському і лісовому господарствах існує насіннєве районування, яке визначає межі можливого використання насіння.
Екотип також, до певної міри, неоднорідний. Найнижчою елементарною внутрішньовидовою одиницею вважається біотип.
Біотип – це група особин в межах виду або підвиду, що не мають між собою значних морфологічних відмінностей, але відрізняються деякими особливостями способу життя.
В. Йогансон (1903 р.), який запропонував цей термін, визначав біотип як сукупність всіх однорідних особин виду з тотожними спадковими ознаками. Використовуючи це поняття, В. М. Сукачов розрізняв біотип кульбаби за кольором плодів, формою росту, опушенням тощо.
Таким чином, різноманітні відмінності, які існують в межах ареалу конкретного виду, впливають на особливості росту та розвитку організмів, які формують ту чи іншу популяцію. Не зважаючи на те, що відмінності між екотопами закріплюються генетично, вони не стосуються діагностичних ознак виду. Різні особини з різних екотопів належать до одного виду. Навіть при більш-менш однорідних умовах в межах конкретного фітоценозу мають місце певні особливості, які викликають появу біотипів.
Структура рослинного угруповання
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фітоекологія з основами лісівництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Структура популяцій у фітоценозі“ на сторінці 2. Приємного читання.
