• кальцієфіли – рослини карбонатних ґрунтів, що містять понад З % карбонатів (модрина сибірська, бук, ясен);
• кальцієфоби – рослини, які не витримують значної кількості кальцію, одночасно ці рослини є ацидофілами (сфагнові мохи, болотний верес, береза повисла, каштан).
Крайньою формою кальцієфілів є види, які зростають на крейдяних відкладеннях – майже чистому вуглекислому кальції. В Україні такі місцезростання поширені на сході – в Луганській та Донецькій областях. Наприклад, в Національному природному парку “Святі гори” ростуть крейдяні бори, утворені сосною крейдяною (Pinus cretacea). В підліску крейдяних борів зустрічається сонцецвіт крейдяний (Helianthemum creataceum), дворядник крейдяний (Diplotaxis cretacea), дзвінець крейдяний (Rhinanthus cretaceous), шоломниця крейдяна (Scutellaria cretacea), ранник крейдяний (Scrophularia cretacea), смілка крейдяна (Silene cretacea), гісоп крейдяний (Hyssopus cretaceous) та інші кальцієфіли.
Алюміній – це один з найпоширеніших хімічних елементів земної кори (8,80 % від маси). Відповідно, він міститься в дуже багатьох гірських породах (польовий шпат, глини, боксит). Але рослинами алюміній використовується дуже мало. Виняток становлять деякі водорості, які накопичують його в істотних кількостях. Вплив алюмінію на рослини може бути як позитивним, так і негативним. Дослідженнями встановлено, що нітрат алюмінію підвищує засухостійкість рослин. Під впливом алюмінію в молодих листках посилюється біосинтез білка, зростає вміст ДНК та РНК. Деякі рослини здатні накопичувати у своїй фітомасі значну кількість цього хімічного елементу. Попіл досить звичайного в Україні плауна булавовидного (Licopodium clavatum.) містить 52 % оксиду алюмінію, тому він використовується при фарбуванні. Але для більшості рослин надлишок алюмінію токсичний. На дерново-підзолистих і кислих грунтах він пригнічує ріст кореневої системи. Саме зі зростанням рухливості і доступності алюмінію пов'язують негативний впливом кислотних дощів. Вважається, що це є причиною всихання дубових насаджень на Поліссі. Рослини мають різну чутливість до вмісту алюмінію у грунті. Досить чутливими є цукровий буряк, льон, пшениця, ячмінь, морква, а люпин і жито, навпаки, малочутливі. Через широку розповсюдженість алюмінію в природі дефіцит цього хімічного елементу невідомий.
За поширенням в земній корі ферум посідає четверте місце – 4,65 % від маси. Відомо понад 300 мінералів, з яких складаються родовища залізної руди. Найважливіші з них – це магнетит, гематит, ільменіт тощо. В грунтах ферум знаходиться переважно у вигляді оксидів різного ступеня окислення. Рухливість феруму в грунті залежить від умов, в яких він знаходиться. Найнижча вона в карбонатних грунтах. У болотних ґрунтах деяка кількість феруму концентрується залізобактеріями, а потім утворює відкладення, де вміст хімічного елементу сягає 50 %. В рослинах вміст феруму низький, тому його відносять до мікроелементів. Але цей хімічний елемент відіграє значну роль в процесах життєдіяльності, виступаючи як активатор багатьох ферментів. Одна з найважливіших функцій феруму – сприяння утворення хлорофілу. При недостатньому його надходженні сповільнюється ріст рослин, вони хворіють на хлороз, який проявляється в зменшенні вмісту хлорофілу та жовтінні листя.
Більшість рослин споживають приблизно однаковий спектр мінеральних речовин. Але є група рослин, здатних накопичувати окремі хімічні елементи в надзвичайно великих кількостях. Ці рослини використовують у якості видів-індикаторів хімічного складу навколишнього середовища.
Індикаторні рослини (від лат. indico – вказую, визначаю) – рослини або їх угруповання, тісно пов'язані з певними екологічними умовами, які можуть якісно і навіть кількісно оцінюватися за присутністю цих рослин.
Наприклад, талабан (Thlaspi alpestre) зустрічається на грунтах, які містять цинк і кадмій. Ця трав'яниста рослина здатна, без шкоди для себе, накопичувати в листі до 25 г цинку і 170 мг кадмію на 1 кг сухої речовини. Відмічена здатність таких бобових рослин, як види родів астрагал (Astragalus), буркун (Melilotus), конюшина (Trifolium) накопичувати молібден. Ягалик-трава гірська (Jasione montana) накопичує арсен, мінуарція (Minuartia verna) – плюмбум і купрум. На ґрунтах зі значним вмістом плюмбуму зростають злаки – костриця овеча (Festuca ovina) та мітлиця тонка (Agrostis tenuis). Спорідненість окремих видів рослин до місцезростань з високими концентраціями окремих хімічних сполук використовується в геологічній розвідці для пошуку корисних копалин. Наприклад, особливі, так звані галмейні, види фіалка (Viola calaminaria), талабани (Thlaspi calaminare і ТЫ. alpestre), а також рослини роду смілка (Silene) є індикаторами родовищ цинку. Полин холодний (Artemisia frigida) допомагає в пошуках вольфраму, види косариків (Gladiolus), лещиця (Gypsopha patrini), смілка звичайна (Silene vulgaris) – міді. Не лише окремі рослини, але і цілі угрупування можуть служити індикаторами корисних копалин, наприклад, відомі “мідні флори” Південної Африки.
Ґрунтоутворюючі процеси
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фітоекологія з основами лісівництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Хімічні елементи, необхідні для мінерального живлення рослин“ на сторінці 2. Приємного читання.
